Сьогодні на Львівщині прощаються із захисниками

Житель міста Пустомити Львівського району. Воїн був учасником антитерорестичної операції на сході України. У 2022 році був призваний на військову службу до Збройних Сил України Нововолинським РВК на посаду «Стрілець-санітар 9 роти військової частини А1008».

12 травня отримав важке поранення під час бойового зіткнення на території Куп’янського району Харківської області. 17 червня 2023 року помер в медичному закладі. У захисника залишились батьки, дружина, діти, сестра.

Дмитро Рудий

Родом з села Білий Камінь Золочівського району. Воїн був стрільцем-помічником гранатометника гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону військової частини.

Загинув 16 червня 2023 року неподалік населеного пункту П’ятихатки Запорізької області під час танкового обстрілу.

У захисника залишилися мама, тато, брат.

Житель села Стрільбичі Старосамбірської громади. Військовослужбовець частини А4674. Загинув 16 червня в районі населеного пункту Червона криниця Запорізької області.

Дмитро Корнієнко

Житель міста Червонограда. Проходив військову службу в в/ч А0216. Загинув 15 червня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Старомайорське Донецької області.

Львів’янин.

У мирний час займався приватним підприємництвом у сфері торгівлі та послуг. Обожнював піші прогулянки, особливо центром Львова, мав глибокі знання з історії України.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання на Сумщині, Харківщині та Донеччині у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Не зважаючи на те, що був двічі важко поранений, повертався на фронт.

У Дмитра Лебедєва залишилися батьки та бабуся з дідусем.

Уродженець міста Судова Вишня Львівської області.

Велику частину свого життя присвятив роботі у правоохоронних органах, у 2013 році вийшов на пенсію. Згодом працював у ресторанній сфері.

Із перших днів повномасштабного вторгнення рф добровольцем вступив до лав територіальної оборони. Боронив державний суверенітет та територіальну цілісність у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на східному напрямку.

У Станіслава Шморгуна залишилися дружина, двоє доньок, син та дві сестри.

Житель села Старий Добротвір Червоноградського району. Проходив військову службу у 79 окремій десантно-штурмовій бригаді в/ч 0224.

Помер внаслідок отриманих бойових травм.

З 2015 р. стрілець батальону Айдар, за проявлену мужність нагороджений багатьма державними відзнаками України.

Був поранений, від чого й помер

Вічна памʼять усім героям!