16 квітня, на 84-му році життя Він відійшов до Господа. Запальний дисидент, знаний історик, блискучий публіцист, активний журналіст, невгамовний громадсько-політичний діяч, незламний політв’язень комуністичної тиранії, навчитель для багатьох істориків. Для мене також. Валентин Мороз свідомо обрав свій тернистий шлях боротьби за Україну та українське ще з юначих років. Сутність вибору висловив категорично у відомому
моральному імперативі: «Україна є для мене найвищою вартістю, через яку я не можу ніколи переступити!» А ще він залишив такі рядки-роздуми: «Між життям і смертю немає принципової різниці з точки зору вічности… Якщо переді мною довгий ряд моїх українських предків; якщо за мною довгий ряд українських нащадків, то моє Я не припиняється з моєю фізичною смертю. Тоді я безкінечний і незнищимий; між моїм фізичним існуванням і наступним – тільки протинок…»
Ми мусимо пам‘ятати, що ми вічні на цій землі, тільки її збережімо! Україну! Як прагнув та робив Валентин Мороз. Світла пам‘ять! Співчуття родині та близьким.
