Прокуратура АР Крим здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом геноциду кримськотатарського народу та представників інших національних груп (ч. 1 ст. 442 КК України) шляхом насильницького переселення у 1944 році корінного населення півострову та інших національних груп з території Кримської АССР на території союзних республік та областей СPCP.
76 років тому відносно кримськотатарського народу було вчинено тяжкий, з точки зору як національного, так і міжнародного права злочин, саме тому існує необхідність відновлення історичної справедливості по відношенню до цілого народу.
Досудовим розслідуванням встановлено, що упродовж 18-20 травня 1944 року з території Кримської АРСР насильно депортовані 250 тисяч людей, з них 193 865 представників кримськотатарського народу. Зокрема, до спецпоселень Узбецької РСР вивезено – 153 136 осіб, Марійської АРСР – 8 597 осіб, Казахської РСР – 4 286 осіб, Молотовської області – 10 555 осіб, Кемеровської області – 6 743 осіб, Горьковської області – 5 095 осіб, Свердловської області – 3 594 особи, Івановської області – 2 800 осіб, Ярославської області – 1 059 осіб. Також, невстановлена кількість осіб вивезених до Киргизької РСР, Таджицької РСР, Башкирської АРСР.
Кримськотатарське кладовище на території Республіки УзбекистанВідповідно до висновку експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України, насильницьке переміщення та умови в спецпоселеннях з 1944 – 1956 років призвели до загибелі близько 50 тисяч осіб, що становить 25,1% від чисельності кримськотатарського народу, а внаслідок скорочення дітонародження 60,7%, непрямі демографічні втрати становлять 80,3% усього народу.
Також у ході здійснення досудового розслідування, з метою отримання додаткових доказів, копій архівних документів, дослідження умов проживання, направлені міжнародно-правові доручення та повторні листи нагадування до Республік Узбекистан, Казахстан, Таджикистан, Киргизької Республіки та ще раніше до Російської Федерації. Однак, прокуратура автономії дотепер не отримала відповідей від жодної з країн, окрім РФ та Узбекистану. Зокрема, у своєму листі Генеральна прокуратура Узбекистану зазначила, що відмовляється надати українській стороні запитувані документи, а Генеральна прокуратура РФ вказала, що надання такої інформації суперечить інтересам національної безпеки Російської Федерації.
Наразі, тривають експертиза безпеки життєдіяльності та судово-медична експертиза, які мають встановити факти нелюдського поводження при транспортуванні та нелюдських умов мешкання у спецпоселеннях.
