Сьогодні рано у лікарні в Балтіморі помер довголітний дисидент Святослав Караванський.
Про це повідомляє відомий громадський діяч діяспори, журналіст, активіст Емнесті Інтернешнл Богдан Нагайло.
Легендарний український дисидент Святослав Караванський, який провів 30 років у радянських концтаборах, помер сьогодні в Балтіморі. Працюючи для Amnesty International, я отримав привілец зустріти його з дружиною, також політичним в’язнем, Ніною Строкатою-Караванською у перші хвилини свободи після прибуття до Відня з СРСР. Як представник Amnesty International, я був першим, що зустрів їх на Заході.
Член ОУН(б) з 1942 року. З першого ув’язнення Караванського звільнили 19 грудня 1960 року за амінстією. Він зайнявся журналістською, літературною й філологічною працею, яку розпочав ще в таборах.
Караванський активно виступав проти русифікації й за розвиток і підтримку української мови. Написав листа на ім’я прокурора УРСР з вимогою притятгти до кримінальної відповідальності міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1960—1973) Юрія Даденкова за помилки, які призвели до порушення прав української нації.
За самвидавну статтю “Про одну політичну помилку” із критикою русифікації вищої школи законом “Про мову”, написану 1965 року, Караванського 13 листопада того ж року заарештував КГБ.
Його відправили досиджувати невідбуту частину табірного терміну (8 років і 7 місяців) у табори суворого режиму.
Під час другого ув’язнення Караванський п’ять разів оголошував голодування, а також збирав свідчення в’язнів – свідків розстрілу польських офіцерів у Катині.
У 1969 році його засудили в таборі ще до 5 років тюрми і 3 років таборів суворого режиму.
Загальний термін, проведений Караванським у радянських таборах, склав 31 рік.
Видав правописні словники, словники синонімів, якими досі користуються філологи.
Писав у блог Українського Погляду
Вічна йому пам’ять і велика подяка за його титанічну працю на національній ниві
