Пам’яти доктора Манолія Лупула

lupul

З великою скорботою повідомляємо, що 24 липня 2019 року в м. Калґарі, за три тижні до свого 92-річчя відійшов у засвіти д-р Манолій Роберт Лупул. Народившись 14 серпня 1927 року у Віллінґдоні (Альберта), він був онуком українських першопоселенців, які еміґрували до Канади із Буковини, що на той час була частиною Австро-Угорської імперії. Батьки його батька прибули у 1900 році із села Ошихліби, і батьки його матері приїхали у 1903 році із місцевості неподалік Лужан. Обидві родини поселилися неподалік одна від одної, у самій серцевині сільськогосподарської смуги українського поселення на північний схід від Едмонтону. Батьки Манолія, Василь та Євдокія (у дівоцтві Ткачук) зустрілися й пізніше одружилися.
У 1944 році Манолію виповнилось 17 років, і він, разом з родиною і двома молодшими братами, Волтером і Вільямом, переїхав до Едмонтону. Здобувши середню освіту у школі ім. Вікторії, він продовжив навчання в Альбертському університеті, де отримав диплом бакаляра з відзнакою з історії (1950), а згодом — диплом бакаляра з педагогіки (1951). У подальшому, впродовж наступних чотирьох років він працював учителем соціяльних наук молодших клясів середньої школи. Саме тоді у щорічнику Українського православного інституту ім. св. Івана його увагу привернула світлина «привабливої брюнетки з темно-карими очима» на ім’я Наталія Горецький, яка тоді була вчителькою початкової школи у Ньюбруку (Альберта). Донька колишнього депутата Законодавчої Асамблеї Альберти від Віллінгдону Ізидора Горецького, Наталія відповіла «так» на пропозицію «Роберта/Боба» Лупула у жовтні 1952, і в квітні наступного року вони взяли шлюб. У них народились двоє дітей — Давид (1956) та Ілейн (1960).
Після одруження Манолій продовжив навчання, здобувши ступінь маґістра в Мінесотському університеті в 1955 році, де він спецiялізувався з історії та філософії освіти i вивчав політичні науки. У 1963 році він здобув докторську ступінь за цією ж спеціялізацією у Гарвардському університеті. Новаторська дисертація д-ра Лупула була опублікована у видавництві Торонтського університету у 1974 році як монографія «The Roman Catholic Church and the North-West School Question: A Study in Church-State Relations in Western Canada, 1885–1905» (Римо-католицька церква та питання північно-західної школи. Дослідження відносин церкви та держави у Західній Канаді, 1885–1905).
Після праці викладачем у Бостонському університеті впродовж одного академічного року, у 1958 році д-р Лупул розпочав академічну працю в Альбертському університеті. У 1970 році він був призначений професором університетської катедри освітніх засад.
На початку 1970-х років д-р Лупул активно долучився до руху на підтримку багатокультурности в Канаді, з переконанням про необхідність державного фінансування мов та культур меншин у Канаді та що канадці українського походження мають повноцінно інтеґруватися у всі аспекти багатокультурної спільноти Канади. У цей час він став членом Федерації українських канадських професіоналістів і підприємців, де впродовж десяти років був членом національної екзекутиви цієї організації, включно з трьохрічним терміном на посаді президента (1973–1975). Він також очолював і був заступником голови Консультативної ради з питань багатокультурности у 1973–1979 роках. Маючи ці повноваження, він відіграв ключову роль у створенні українсько-англійської двомовної програми у школах Альберти та успішно лобіював в уряді Альберти та в Альбертському університеті прийняття рішення про створення і фінансування Канадського інституту українських студій (КІУС). Після заснування КІУСу у 1976 році він був призначений його першим директором і обіймав цю посаду впродовж десяти років.
Завдяки відданости д-ра Лупула, невтомним зусиллям та його далекоглядному керівництву було закладено міцнi підвалини того, що КІУС став визначним канадським дослідницьким і видавничим центром у галузі українських та українсько-канадських досліджень, а також, разом з Гарвардським українським науково-дослідним інститутом, став провідним центром українознавства у західньому світі. Він успішно мобілізував українську громаду на підтримку КІУСу, та надихнув і залучив покоління молодих науковців до продовження його праці. Він одночасно просував власні наукові інтереси, публікував численні наукові статті та редаґував п’ять збірок статей з питань багатокультурности та різних аспектів життя українців у Канаді. Він особливо захоплювався історією українців у Канаді, взаємозв’язком між багатокультурністю та освітою в Канаді та освітою меншин у Західній Канаді. Серед багатьох відзнак його заслуг була нагорода у Орденом Канади в 2003 році. Д-р Лупул переконливо підсумував свою спадщину у праці «The Politics of Multiculturalism: A Ukrainian-Canadian Memoir» (Політика багатокультурности. Українсько-канадські спогади), опублікованій видавництвом КІУСу у 2005 році.

Вшанування життя і заслуг пок. д-р Лупула відбудеться в Едмонтоні 8 серпня. Park Memorial Funeral Home.

Canadian Institute of Ukrainian Studies

 

Опубліковано Національна пам'ять.