Воював у батальйоні ОУН, пізніше перейшов у повітряний десант ЗСУ, у 81 десантну бригаду. В минулому – заступник командира батальйону ОУН-ЗСУ, багаторічний голова Миколаївської райдержадміністрації. Василь Кіндрацький (“Кіндрат”) вчора від прямого попадання з танка загинув у с.Водному під Донецьком.
Замість біографії – такий начерк з житя:
До дня героїв (24 травня) ми з друзями організували Всеукраїнський конкурс учнівських творів та малюнків “Герої у моїй родині”. Одна із надісланих робіт у ці дні має особливе значення. Її автор Ярослав Кіндрацький (8 р.). Він назвав свій твір “Незламний тато”.
Мій тато поїхав на війну.
Хоча і вдома, в Миколаєві, у нього багато справ і обов’язків. Адже у місті всі знають Кіндрацького Василя як доброго керівника різних рангів, старанного господарника. Та й коли у людини сім’я, діти і родичі поважного віку, то є за що відповідати і про кого дбати. Але …
Він добровільно вступив у батальйон ОУН. Тато і його друзі б’ються з ворогами у селі Піски біля Донецького аеропорту. Там часто стріляють сепаратисти з важкої зброї. Часто бувають важкі бої, гинуть люди. У тата є друг, який воює разом з ним. Це Борис Гуменюк, він боєць і автор книжки «Вірші з війни». Тато деколи приїздить додому, бо дуже сумує за нами, і мама в цей час просто розцвітає. Ми з сестрою Ангелинкою слухаємо цікаві розповіді про війну. Мені дуже подобається татова військова форма.
Коли тато буває вдома, ми кудись подорожуємо. На Великдень ми поїхали до церкви у село Верин.
Мені дуже сумно, коли тато повертається на передову. Він каже, що мусить воювати до кінця, аж доки Україна не переможе.
Мій татусь – патріот, незламний борець за свою Вітчизну. За це я його поважаю і люблю.
Повертайся до нас, татку, живим і здоровим.
Кіндрацький Ярослав, 8 років
3-А клас Миколаївської ЗОШ І ступеня ( початкової) Львівська область, Підготувала учитель Стасів О. Ю.
