На Тернопільщині відзначили 75 років з часу проведення Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН (б). До 1996 року це був єдиний Збір, проведений на території України.
Урочистості відбувалися у День Незалежності в селі Золота Слобода, що на Тернопільщині. Вшанувати пам’ять про цю подію зібралося понад три тисячі людей з України, Литви, Польщі, Італії, США, Канади і навіть Австралії. Урочистості тривали весь день. Основним місцем проведення стала Золота Слобода – велелюдне колись село, де тепер кількість мешканців не дотягує і до тисячі. Після війни число людей тут зменшилася у 2,5 рази. Багато місцевих були членами ОУН, УПА, тож зазнали переслідувань від радянської влади, були ув’язнені або виселені з України, інші загинули на війні.
Першим пунктом Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН (б) у серпні 1943-го року був власне хутір Фостяків, а далі задля безпеки делегати перебралися на хутір Веснівка, і вже там Збір завершився.
Учасники урочистостей ходою пройшли зі Золотої Слободи до криївки на подвір’ї Чарківських. На освяченні пам’ятки була присутня Віра Чарківська – невістка господаря оселі Василя Чарківського, який був сотником Української Галицької Армії.
«Криївка на нашому подвір’ї була прихистком для повстанців, – розповіла Віра Чарківська під час виступу. – Хлопці після зібрання приходили туди відпочити і переночувати. Їжу для них готували селяни. Вони не менше любили Україну і робили свій вклад у боротьбу за її волю».
Далі учасники походу вирушили на хутір Веснівка, де через 75 років після Третього Збору залишилася стара напівзруйнована хата, де приймали програмні рішення цієї важливої зустрічі. Напередодні святкування хату розібрали і спорудили нову, стилізувавши її під старовину та накривши очеретом. Але на спорудження стін використали старі матеріали, щоби зберегти автентичність.
Також цього дня у Золотій Слободі зібралися історики та дослідники із різних куточків України на наукову конференцію, присвячену 75-й річниці проведення Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН.
«Від імені Організації Українських Націоналістів (бандерівців) щиро вітаю учасників урочистостей з нагоди 75-річчя ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН, зокрема дякую організаторам за відзначення і вшанування наших мужніх попередників.
Подія, яку ми сьогодні відзначаємо, має небуденне значення. В умовах підпілля, коли волелюбна Україна перебувала в умовах двофронтової війни, керівництво ОУН на ІІІ Зборі прийняло не лише ряд важливих організаційно-кадрових рішень, але й визначило далекоглядні програмові напрямні політичної боротьби та зареагувало на нові виклики буремного часу.
Учасники Надзвичайного Великого Збору узагальнили свою ідеологічну позицію до короткої платформи: українські націоналісти продовжують вести принципову і безкомпромісну боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу. Вони проводять цю боротьбу власними силами українського народу, в союзі з усіма поневоленими народами Європи та Азії, проти всіх загарбників, під універсальним гаслом ОУН «Свобода народам! Свобода людині!»
Ці тверді і актуальні засади мусимо сьогодні наново усвідомити, відсвіжити і взяти на озброєння, бо державність України в небезпеці, проти неї піднімають збройну руку вороги нашої національної самобутності і політичної суверенності.
Ми глибоко схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто склав свої голови в боротьбі за волю і єдність України. Ми виразно розуміємо, що найкращим вшануванням наших героїв буде звільнення всіх українських земель від агресорів та окупантів, знищення імперської Москви, реалізація духовних та політичних ідеалів українського націоналізму», – зазначив у вітальному слові до учасників урочистостей Голова ОУН (б) Стефан Романів.
Сьогодні у Золотій Слободі активно відроджують і збирають спогади про проведення Третього Збору і діяльність ОУН у селі. Звичайно, це непросто. Адже багатьох жителів хуторів Фосняки, Веснівка і Чарківських та Золотої Слободи, які були членами ОУН або допомагали повстанцям, ув’язнили або вислали на Сибір, тож і людей, які пам’ятають час, коли проходив Третій Збір, залишилося мало.
«В Українській Державі уряд вважатиме інтереси народу за свій найвищий обов’язок. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених чужих територій і пригноблених народів у власній державі, уряд України не затрачатиме часу, енергії і коштів на створення апарату гноблення. Український народний уряд спрямовуватиме всі економічні ресурси та людську енергію на утворення нового державного справедливого соціального ладу, а також на економічну розбудову країни і культурний розвиток народу», – постановили делегати Третього Збору ще 75 років тому. Ці слова залишаються актуальними і сьогодні. Адже українська влада так і не стала такою, якою бачили її оунівці ще у минулому столітті.
Ярослав Сватко, публіцист, дослідник українського визвольного руху:
«Боротьба не може зупинятися, адже в такому разі зникне нація»
Третій Надзвичайний Великий Збір ОУН (б) відбувався тоді, коли Організація Українських Націоналістів перебувала у складній ситуації. Адже той етап, який українські націоналісти планували на зборі, де оформилася бандерівська ОУН і були прийняті рішення про проголошення української держави, створення української армії, однозначно завершився. В силу історичних обставин багатьох цих речей не вдалося довести до кінця. Але ОУН (б) стояла на позиції, що боротьба не може зупинятися, адже в такому разі зникне нація. Тож, враховуючи нові обставини, потрібно було складати новий план дій. Це по-перше. По-друге, практично все крайове провідне членство опинилося в тюрмах. Бандера і Стецько були в концтаборі Заксенгаузен, багато інших провідних діячів ОУН, які на Другому Великому Зборі мали значний вплив на програму діяльності ОУН, були поза досяжністю організації. А ОУН завжди орієнтувалася на людей дії: хто працює, той і керує. Тому була необхідність визначитися з новим керівництвом. Із старих керівників був Микола Лебідь, який не дав себе арештувати німцям в 1941 році, був Роман Шухевич та Василь Кук. Але троє осіб – то ще не провід, і з цим треба було щось робити. В той же час на Волині створювалася УПА. І склалася така ситуація, що якби ОУН вчасно не звернула увагу на це, то визвольна армія утворилася б без них. Однак знайшлися розумні люди, які збагнули важливість цього процесу і почали на нього впливати. Тому УПА створювалася під керівництвом ОУН. Остання мала добрі вишколені кадри, які не дозволили цьому процесу зійти на манівці. Це політичні передумови проведення Третього Збору. Були і соціальні. Адже похідні групи ОУН поширилися на всю Україну. Їхні осередки були навіть на Кубані. З’явилися нові кадри в Україні, які багато що поділяли в діяльності ОУН, а деякі речі бачили по-іншому. І це потрібно було враховувати, адже організація мала бути цілісною. В ОУН такого не було, щоби приймали щось всупереч якоїсь частини. Завжди намагалися знайти консенсус з усіма, щоб боротися воєдино. Тож було дуже важливо, зокрема, врахувати думку людей зі Східної України, які були долучені до ОУН. А суспільні обставини на Східній Україні були зовсім інші, ніж на Західній: вже протягом покоління була відсутня приватна власність, люди звикли до економічної діяльності в умовах колгоспів і колективізації. Це була реальність, на яку треба було зважати, щоб побороти радянський стереотип, який вносився в українське суспільство. Цю річ необхідно було врахувати.
Ще однією передумовою і причиною Третього Збору був особистий момент. Урядуючим провідником ОУН (б) був Микола Лебідь. Ветерани ОУН, які тоді були на провідних становищах: Петро Дужий, Гриць Пришляк – скаржились у розмовах зі мною про той час, що Микола Лебідь був авторитарним керівником. У прийнятті рішень він рідко хотів враховувати думку колег, і це часто провокувало особистісні конфлікти. Микола Лебідь був показовою особою у визвольному русі, але, окрім нього, було ще багато людей, які пережили ув’язнення, і їхній внесок був не менший. Тут порушувався принцип ОУН – завжди шукати взаєморозуміння і консенсус з метою залагодження особистісних конфліктів.
Миколу Лебедя не обрали керівником. Звичайно, він був цим засмучений, але врешті прийняв поразку і почав займатися зовнішніми зв’язками організації, успішно працював і зробив багато корисних речей. Головою Проводу обрали Романа Шухевича. Тому що на той момент мейнстримом діяльності ОУН було створення збройних сил та організація забезпечення визвольної боротьби. Адже армію потрібно не лише створити, а й вдягнути, нагодувати, навчити і вишколити. Шухевич тим всім займався. Він мав військову освіту, своє бачення визвольної боротьби і того, як буде відбуватися війна в майбутньому. Він розумів, що це не буде протистояння на рівні окопів, а буде вестися мобільними групами, в яких вага рішення окремого бійця буде значно більша, ніж бійця в окопі. Тому солдатів потрібно готувати по-іншому. Згодом ми переконалися, що це передбачення Шухевича мало право на життя – воно дало добрий результат. Солдати, навчені Шухевичем, воювали тривалий час. Кука арештували в 1954 році. Тобто ще тоді був головний командир і окремо боївки. Деякі з них проіснували ще до 1960 року. Яка армія проти радянської армії воювала так довго? Жодна.
Микола Посівнич, кандидат історичних наук, відповідальний редактор «Літопису УПА»:
«Великий збір пройшов під прикриттям з’їзду кооперативів»
У квітні-травні 1943 року відбулося фактичне усунення Миколи Лебедя з поста урядуючого провідника, яке організував Роман Шухевич. І почалася підготовка до четвертої конференції ОУН. Було визначено 27 делегатів на цю конференцію. Коли ж зібралися разом представники із різних куточків України, то за їх наполяганням Роман Шухевич перетворив її на Третій Надзвичайний Великий Збір, де були представлені нові програмні документи, проект створення потужної української повстанської армії і поширення її діяльності на всю Україну. До 1996 року це був єдиний Збір, який відбувався на території України і запропонував широкий системний діапазон будівництва української держави, візію її відбудови в соціально-економічному плані, політичному, створенні власної армії.
Для проведення Збору обрали саме хутори села Золотої Слободи, адже у цих краях активно розвивалася ОУН, багато провідних членів організації походило звідти. Це було логістично зручне і безпечне місце для проведення такої події. В той час німецька окупаційна влада уважно стежила за діяльністю ОУН та національно-визвольним рухом. Саме на Тернопільщині була необхідна кількість провідників, які могли гарантувати безпеку делегатів, щоби ті мали змогу вільно працювати чотири дні й ухвалювати рішення. Збір проходив під прикриттям волосної наради мужів довір’я, яку організовував війт Козівської громади і заступник Бережанського повітового Проводу ОУН Степан Волошин. Організацією займався господарчий Бережанського повіту М. Польовий – «В’юн». Це було офіційне прикриття – що організовується з’їзд кооперативів, місцевого самоврядування.
Юля ТОМЧИШИН, «Збруч»
