Колись Австро-Угорщина мала багате сполучення вузькоколійками. Яке функціонувало і під час міжвоєнної Польщі. Але потім прийшла радянська влада і на то не стало ради. Вузькоколійки залишились тільки там, де ними можна було вивозити ліс. А там, де пройшли кордони, то вони перестали іздити просто “бо кордон”
Однак завдяки ентузіастам навіть мертві колії можуть ожити. І так, завдякигромадським організаціям linia102.pl з польського боку та Linia102.ua з українського справа відновлення руху колією Перемишль-Хирів-Заґуж, за два останніх роки виросла з “ініціативи вар’ятів” до однієї з пріоритетних тем українсько-польського діалогу на рівні міністерств інфраструктури двох країн. Хоч поки що дрезина доїжджає з польського боку до українського кордону в Нижанковичах і бачить таке:
Але з українського боку вузькоколійка ще не вся розібрана, і нею цілком можна возити туристів.
“Вузькоколійний” туризм на Заході займає окрему нішу, і в наших сусідів користується популярністю. Це оригінальний напрямок туризму, який приностить гроші усім країнам, якими їздять вузькоколійні поїзди. За те, щоб Україна приєдналася до міжнародного товариства “вузькоколійників-туристів” українці і поляки з linia102.pl та Linia102.ua провели 27 жовтня зустріч у Нижанковичах, і навіть відбули урок в українській школі. Полдьські учасники пишуть, що українська вчителька була не дуже суворою, (Było ciężko ale wesoło. Pani dobra, ale wymagająca. Za to dzieci śliczne,mądre i grzeczne.? Ale wspólnie daliśmy radę. Prezenty rozdane.) а тому готові йти до школи в Нижанковичах знову 🙂
А якщо серйозно, то це був невеликий, але вдалий крок “Stowarzyszenia linia 102.pl” та української “linia102.ua”, який показав, що вузькоколійний рух з Польщі до Нижанкович можна реанімувати. Поляки, правда, пишуть, що вони вже водинадцяте це показують, а регулярного руху досі нема. Але все-таки – поїзди повернулися на трасу Перемишль – Нижанковичі. Треба тільки хотіти!
