ГІДНИЙ ПОДАРУНОК ПРАВЕДНОМУ МИТРОПОЛИТОВІ, а також про раритетну знахідку в соборі св. Юра

01

 

Браття, я все втратив і вважаю все за сміття, аби лише Христа придбати і бути в ньому… [Флп. 3:8]

 

Може, й випадково, проте надзвичайно пророче цього дня на Божественній Літургії пролунали слова з Послання апостола Павла до Филип’ян: «вважаю все за сміття, аби лише Христа придбати і бути в ньому». Краще та повніше про сутність життя й служіння праведного Андрея Шептицького не скажеш – ні десять, ані навіть сотня томів наукових і дослідницьких праць про митрополита, мабуть, нічого більш суттєвого додати до цього не в змозі.

1 листопада 2019 р. Б. після майже трьох десятиліть Львів врешті починає усвідомлювати значення цього дня в усій його повноті. Від часів здобуття Україною Незалежності в свідомості народу вклалось, що це день, коли українці Галичини після більш як п’ять з половиною століть чужинецької окупації, проголосивши Західно-Українську Народну Республіку, засвідчили, що саме вони є автохтонами та господарями на власній Богом даній землі. І нині уже ні в кого не виникає сумніву стосовно значимості та небуденності Листопадового Чину для долі усієї України.

Проте якось увесь цей час поза народною свідомістю залишалось, що відзначення річниць ЗУНР не вповні відображає велич цього дня, що поза увагою є ще щось не менш важливе, а саме, що це також день відходу у вічність доброго пастиря Церкви та люблячого батька нації – праведного митрополита Андрея Шептицького. Це день, коли українці отримали у небесах ревного та могутнього заступника перед Божим маєстатом у незліченному сонмі святих та праведних мужів і невіст із різних країв та різних народів. Важливо лише пам’ятати про це та постійно й невтомно прохати Господа за посередництвом молитов праведного Андрея.

Таке розуміння цього дня як симбіоз двох визначних в житті нації подій повністю вкладається в 4-ту заповідь Божу: «Шануй батька твого й матір твою, щоб було тобі добре і щоб ти довго прожив на землі». Воістину нації, які не шанують визначних своїх попередників, не матимуть ні спокою, ні добра, а ще страшніше – не матимуть майбутнього. Та врешті на 28-му році Незалежності ми починаємо доростати до розуміння цих фундаментальних істин.

Від самісінького ранку й до пізнього вечора собор св. Юра та крипта, де поряд з іншими достойниками спочив праведний Андрей, були відкриті для усіх бажаючих пригадати ту велетенську працю і жертву, які склав митрополит задля своєї пастви та й в цілому української нації, а також віддати належну пошану праведникові. Розпочалось вшанування Божественною Літургією, яку очолив митрополит й архиєпископ Львівський Ігор (Возьняк); проповідь виголосив єпископ-помічник Львівський Володимир (Груца), фрагмент якої, з глибокою за змістом цитатою патріарха Йосифа на похороні митрополита Андрея, наведено в кінці цього репортажу.

Відтак протягом усього дня не переривався потік людей до крипти, а в самому храмі лунали величні канти та духовні пісні на прославу Творця у виконанні найкращих хорових та інструментальних колективів Львівщини. Примітно, що відвідати собор і крипту цього дня прибули не лише львів’яни, але й чимало делегацій з різних місцевостей України. Зокрема, приїхали громада з найвіддаленішої парафії Львівської архиєпархії (це с. Бужок), діти та молодь із Закарпаття; прибули прочани з Волині; на запрошення Союзу Українок приїхала представниця з Німеччини. Участь у Божественній Літургії та святкуваннях взяли п’ятий президент України Петро Порошенко, депутати Верховної Ради різних скликань, очільник міста Львова та працівники мерії, а також спільноти з Жовкви і Сокальщини, які постійно підтримують акції Громадської ради «Святий Юр». Були також численні представники окремих трудових колективів, громадських організацій та спільнот, школярі Львова та області, серед яких впродовж усього дня невеликими групами приходили діти з СШ № 34 ім. о. Маркіяна Шашкевича. Шкода лише, що не було видно організованої делегації від Пласту, для підтримки й піднесення якого митрополит свого часу зробив так багато, а ще прикро, що мізерною була активність парафіяльного духовенства, яке великою мірою завдячує митрополитові тим, що Церква з гідністю витримала важкі часи комуністичних переслідувань – і нині можемо вільно молитись у незалежній Українській державі. Зрештою, й активність мешканців міста та області могла бути вищою. Єдиною сатисфакцією на це може слугувати хіба що той факт, що таке дійство провадилось уперше й чимало організаційних моментів ще потребують доопрацювання та вдосконалення на майбутнє.

Для організації заходів Дня прослави праведного Андрея було створено організаційний комітет із представників куріального священства, Громадської ради «Святий Юр», органів міської та обласної влади. Серед інших здобутків варто згадати оперативну працю в інформативній сфері, яку очолював народний депутат Верховної Ради минулого скликання Ігор Васюник. Треба відзначити і працю в молодіжному середовищі ректорів Львівщини, особливо ректора Національного університету «Львівська політехніка» Юрія Бобала, проректора Романа Коржа, студентського капеланства та органів студентського самоврядування. Координацію та великий обсяг робіт на рівні міста забезпечував працівник мерії Євген Бойко. Також неможливо оминути добрим словом Музей етнографії (Степан Павлюк, Андрій Климашевський) і Фонд св. Володимира (Леся Крип’якевич), які надали для виставки в соборі особисті речі праведного Андрея. Серед особливо цінних меморіальних речей були:

– образ Ісуса Христа, написаний матір’ю Андрея графинею Софією (зберігається на Юрській горі);

– капелюх, який митрополит брав із собою в паломництво;

– невелика іконка Матері Божої, яку митрополит привіз із заслання з Курська;

– старенькі потерті милиці митрополита;

– раритетні світлини та інші особисті речі митрополита й родини Шептицьких.

Немало людей, спільнот і організацій спричинились до організації цього дня – усіх важко перерахувати в коротенькому звіті-репортажі, проте неможливо не згадати о. Романа Кравчика та священиків собору св. Юра; Союз Українок, зокрема її керівника Ореславу Хомик; курсантів Львівського державного ліцею ім. Героїв Крут, які впродовж дня тримали почесну варту при вході на Юрську гору, до самого собору та на вході до крипти і в самій крипті. Заслуговує згадки Ігор Кузьмак, який від святоюрського товариства опікувався художнім оформленням дійства.

Завершились урочистості не менш велично, як і увесь день, – запаленням свічок, молитвою та виконанням зведеними хорами «Отче наш», «Заповіт» і «Боже великий, єдиний».

Назагал кожен, хто взяв участь у дійстві, повертав додому з почуттям духовного піднесення та сподіваннями, що цей день стане одним із вагомих арґументів у справі прослави та беатифікації праведного Андрея. А ще для всіх, з ким довелось спілкуватись, очевидним стало те, що віднині нашим обов’язком є щорічне проведення 1 листопада як Дня прослави праведного митрополита Андрея.

 

Фрагмент проповіді преосвященного владики Володимира (Груци) під час Божественної Літургії в соборі св. Юра у Львові 1 листопада 2019 р.Б.

…Ходячи стежками землі, митрополит Андрей Шептицький був немов електричним струмом для всієї тодішньої української молоді. Він зарядив її силою поборювати важкі перепони на майбутній хресній дорозі України. Як добрий пастир він указував молоді правильний шлях на Божих основах, вимагав мурашиної праці в усіх ділянках життя, був незрівнянним меценатом усієї молоді, від ясел до повноліття, проте спонукав усіх до самостійної ініціативи та підприємливості, підтримував молодіжні організації, які взорувалися на ті напрямки виховання.

Великий Андрей не обминав жодної нагоди, щоб наголосити на важливості справжнього християнського виховання народу, а зокрема молоді.

Минає 30 років легалізації УГКЦ, для дітей та молоді це вже далека історія. Тому так важлива сьогодні просвітницька праця, пригадування історії нашої Церкви, постатей громадських та церковних діячів. За це особлива вдячність ГО «Святий Юр».

Особистий підхід до кожної людини чи категорій людей – це є сучасний виклик душпастирської діяльності. Тому так актуальними є різні види капеланства. Тут відчутний подих пророчого духа Андрея.

Ми, діти 21 століття, несемо митрополитові Андрею молитву, квіти та свічки, а ще більше – свої таланти – через спів, музику, вірші … Тим самим несемо свої серця.

Прагну пригадати слова, які 75 років тому промовив патріярх Йосиф над домовиною свого попередника, вже сьогодні праведного Андрея: «Серце крається з болю, грудь роздирає печаль. Боже, скільки жертв Ти забрав від нас! Ріки крови течуть по нашій землі, а численні могили свідчать про перенесене горе. Нема родини, щоб не втратила батька чи матері, нема батька, ані матері, щоб не плакала за дітьми, нема братів і сестер, щоб не плакали за своїми, за рідними, за свояками.

Як прорідилися ряди нашого духовенства, наших громадських діячів, лікарів, науковців, скільки то голів лягло в боротьбі, скільки цвіту віку зложили ми вже на жертівнику Твоєму Господи! А тепер те найкраще і найцінніше, що дав Ти нам, нашого Батька і Провідника, – Митрополита Андрея, – береш Його, бо вже більше не маємо що дати. Коли така Твоя Воля – бери й ту найбільшу та найболючішу жертву за кращу долю Українського Народу. А Ти, Пречиста, занеси її перед престол Всевишнього, Амінь».

 

Особи і колективи, які брали участь 1.11.2019 р. у музичному фестивалі «Голосі Прослави праведного Митрополита Андрея Шептицького».

  1. Степан Шалата, директор Народного дому «Просвіта» НУ «Львівська Політехніка»
  2. Ігор Пилатюк, ректор Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка
  3. Володимир Мельник, ректор Львівського національного університету ім. І. Франка
  4. Андрій Охрім, директор музичного коледжу ім. С. Людкевича
  5. Роман Гринчук, директор ЗОСШ №34 ім. о. Маркіяна Шашкевича та Наталія Литвин, заступник директора
  6. Народний ансамбль бандуристок «Заспів» НУ «Львівська Політехніка», керівник Христина Залуцька
  7. Оля Винничук (інформаційний виступ)
  8. Бароковий оркестр ЛНМА ім. Лисенка, керівник Анна Іванюшенко
  9. Державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик», керівник Дмитро Кацал
  10. Львівський муніципальний хор «Гомін», керівник Руслан Ляшенко
  11. Хор «Артос» храму блаж. Климентія Шептицького, керівник Наталія Івашків
  12. Струнний квартет «ТетКвартет» м. Дрогобич: Надія Летнянка, Любов Котова, Наталя Федишин, Оля Шапіта, натхненник і керівник о. Андрій Бунь
  13. Оля Галак (інформаційний виступ)
  14. Юлія Шевчик (інформаційний виступ)
  15. Галина Ковальчук (інформаційний виступ)
  16. Хор Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння», керівник Володимир Пасічник
  17. Народний камерний оркестр ЛНУ ім. Івана Франка, керівник Романа Бурко
  18. Секстет Львівського музичного коледжу ім. Станіслава Людкевича, керівник Романа Бурко
  19. Народний чоловічий хор «Орфей» НУ «Львівська Політехніка», керівник Володимир Вівчарик
  20. Народний хоровий колектив «Гаудеамус» НУ «Львівська Політехніка», керівник Роман Мачишин
  21. Читці зі школи № 34: Ліля Олійник, Юстина Кравчук, Натан Маринович, Маркіян Шиба, Анна Драчук, Софія Винар, Марта Березка, Діана Климків, Софія Кухар, Софія Мартинюк

 

Постскриптум. В часі, коли тривали дійства в соборі, вдалось викроїти хвилю часу, щоби оглянути інші раритети, які збереглись у святоюрській дзвіниці. Багато львів’ян знають, що там є найдавніший дзвін на Західній Україні, який походить з 1341 року. Та виявляється – там є ще один винятково цікавий дзвін, який щасливо пережив десятиліття комуністичного тотального знищення усього, що було пов’язано з українством і, зокрема, з УГКЦ. На цьому дзвоні, що походить з 1933-го року, є надзвичайно цікаві зображення св. Юрія Змієборця і тризуба, а також митрополита Андрея Шептицького з відповідним написом. Направду гарний подарунок на День прослави праведника.

05 17 21

25 33 37

45 46 83

86

Дзвін 1933_01 Дзвін 1933_07 Дзвін 1933_08

Експозиція 02 Експозиція 06 Експозиція 07

Опубліковано Блоги.