А за Донбас отвєтіш!

От кажуть, що санкції не діють. Палкий прихильник Путіна друг Емануель стверджує: «Коли я бачу результати попередньої стратегії щодо України, … – ці результати не є позитивними».

Ну, не знаю. Залежить від того, що вважати позитивом. Крим та Донбас досі окуповані, так.  Але вогонь під ногами окупантів розгоряється все дужче! Хіба це не позитивний результат попередньої стратегії?

Належні докази ефективності шукаємо в повідомленнях окупаційної пропаганди (сучасна ситуація глобальної прозорості дозволяє це легко зробити – згадайте розслідування отруєння Навального).

«Вечір з Владіміром Соловйовим», канал Росія1, 31.01.2021. Обговорюють сепарський шабаш «Русскій Донбас» в Донецьку, на якому начальниця російської рейхспропаганди Симоньян волала: «Россия, матушка, забери Донбасс домой!».

Співмешканець Симоньян, такий собі Кеосаян, зазначивши, що його погляд людини, яка вперше відвідала посткримський Донбас, політично чіткіший за оцінку штатних крикунів соловйовської студії, розповів про своє враження від двох частин «марлезонського», як він висловився, «балету». Перша: прості люди кажуть, що вони вже Росія, і друге: видно «ну, некое такое запустение, э… не сильную экономическую жизнь». І почуття від баченого – гостре почуття сорому за бездіяльність підсанкційної російської влади протягом семи років.

Росія ввела на підконтрольній  ній ділянці українського кордону  митні та інші бар’єри, внаслідок чого підприємства Донбасу «завантажені на 10-20 відсотків», – поскаржився на російську блокаду Родіон Мірошник (представник «ЛНР» в політичній робочій групі на мінських перемовинах використав саме цей термін).

Ну і нарешті, крики та зойки шуцмана від соціології, відомого рига Євгенія Копатька. «Донбас вбиває ненависть одних – на Україні (як приємно це чути! – Авт .), і байдужість інших, зокрема і зрада регіональної еліти». Донбас вбивають «понаєхавшиє профанатори» (зрозуміло звідки), «мізерні заробітки», «на багатьох підприємствах  Донбасу затримують зарплату», в тому числі шахтарям. А «цього не було три роки тому»! Промовець молить «запустити, хоча б демонстративно, 2-3 виробництва», таку собі потьомкінську дєрєвню. Але нічого не робиться.

Сім років підсанкційна Росія годує Донбас лише обіцянками, «сніданками», – як каже шуцман. Результат – лавиноподібне зростання песимізму серед «людей Донбасу» (не знаю, як назвати громадян цієї «держави» – донбасяне?). Далі – потік свідомості від Копатька, але потік вельми значущий.

«Тепер питання політичної волі. Ну можна там казати – під вибори.  Да заради Бога, вирішуйте свої політичні кон’юнктури, ще раз кажу – вирішуйте свої завдання.  Але якщо це знов вирішуватиметься за рахунок Донбасу; там же не питання не в тому, що стало більше песимістів – це однозначно, але слухайте, людину сім років сніданками годувати. І це стратегія виживання? Послухайте, в Донбасі живуть не вівці і не барани, це люди, які самі вирішують свою долю… Мені скажуть: «Женя, послухай, при всій повазі, може, воно й добре, але вам же Пєсков сказав тепер (відмежувався від заклику Симоньян – Авт.). Люди на це реагують!».

Соловйов, спантеличений такою фрондою шуцмана, був вимушений каналювати його гнівні інвективи від Росії до… Заходу.  Виявилося, що мінські домовленості вигідні лише «зовнішнім гравцям, які цими угодами послаблюють і Україну, і Росію». І знов один народ, який страждає від підлих піндосів! Каково?

P.S. До речі, в Марлезонському балеті 16 дій. Якщо санкції триватимуть протягом ще 14 дій…

Опубліковано Блоги.