Антін Малюца – мистець і мистецтвознавець

Антін Малюца (1908 – 1970) – відомий український графік, живописець і мистецтвознавець, – належав до покоління художників, учнів О.Новаківського,  котрі прийшли в мистецьке життя Галичини в   1930-х роках, та по війні, перебуваючи на вимушеній еміграції, не переставали щиро, усіма своїми талантами  працювати для України.

А.Малюца

Народився мистець 02.02.1908 р. у селі Токи коло Збаража на Тернопільщині в багатодітній  сім’ї  священика  о.Івана Малюци та Ольги з Чемеринських. Дитячі роки його пройшли в мальовничих селах на Поділлі (у с.Потутори  та у с.Пальчинці біля Бережан), де батька призначали парохом церкви. В 1921-1926 рр., навчаючись в Українській державній гімназії у Тернополі, юнак виявляв нахил до мистецтва. Рисував дружні шаржі на різні події гімназійного життя, поєднував їх із власними гумористичними віршами. На літні вакації часто приїжджав  у Нове Село, куди в 1924 р. на парохію перевели його батька. Від того часу батьківська оселя в Новому Селі впродовж багатьох років була улюбленим місцем творчої праці молодого художника, там він виконав безліч своїх малярських творів та портретів.

В 1926-1930 роках Антін Малюца навчається в Мистецькій школі Олекси Новаківського  і від самого початку стає одним із найбільш активних учасників життя цієї школи ( цікаво описав його згодом на еміграції  у книзі «Степан Луцик – мистець», виданій в 1973 р. у США). Разом з товаришами та вчителем  Антін постійно виїжджає влітку на пленерні студії в гуцульське гірське село Космач.  В1926  та 1928р. бере  участь у звітніх виставках  школи в Академічному домі у Львові, а пізніше – на збірних виставках 1931, 1932 та 1934 р., організованих у місті  під егідою Українського Товариства Приятелів Мистецтва  (УТПМ). По закінченні школи Новаківського А.Малюца не пориває зв’язків з товаришами та вчителем, його бачимо на чисельних групових фотографіях школи то під час Різдвяних свят  у гуртожитку «Качий Діл», то на іменинах Новапківського, тощо. Він незмінно позиціонує  себе як «новаківець» на пересувних виставках  школи, що відбувались з 1930 по 1934 рік у різних містах і містечках Галичини (в Коломиї, Станіславові, Стрию, Самборі, Перемишлі, Тернополі). Разом з товаришами по школі Новаківського  А.Малюца в 1932 р. увійшов до молодіжної творчої групи «Руб»,  був  одним х ініціаторів видання її мистецького альманаху «Карби» (Львів, 1933 р.), присвяченого ювілею10-ліття  діяльності  школи. Разом з іншими учнями він у той час  надалі виїжджає влітку на  Гуцульщину і,захоплений її самобутньою народною культурою, присвячує цьому краю низку своїх графічних і малярських творів («Дві жінки біля воріт»,1030-і рр.,олія; «Замріяна». 1930-ірр. офорт та інші). Тоді ж, разом з Степаном Луциком він розписує каплицю у рідному селі Токи (1929-1930 рр.)  З цієї праці збереглось лише світлина великого запрестольного образу під назвою «Хресту Твоєму покланяємось, Владико», де серед персонажів бачимо монументальну постать митрополита А.Шептицького). Другою половиною 1030-х рр. датуються також його монументальні церковні розписи у селах Лука Велика і Пліснесько біля Золочева, а також у с. Загорівя на Лемківщині.

Від 1933 р. А.Малюца постійно замешкує у Львові. Відчуваючи все більший потяг до графічного мистецтва, він вступає  на курси графіки, що їх вів при Промисловому музею у Львові відомий  педагог Людвік  Тирович. Під його керівництвом  А.Малюца оволодів розмаїтими техніками естампної графіки. В цьому виді мистецтва виконав низку кращих своїх творів («Молитва о чаші»,1929 р., лінорит; «Святі у храмі»,1930-і рр.,аерографія, «Пластуни біля ватри»,1930 р., лінорит; «Замріяна»,1930р.,офорт, акватинта, «Під горіхом. Нове Село»,1929р., офорт; «Дівчина з вазоном», 1929 р.,коль. лінорит та інші). Багато працював художник і у ділянці книжкової графіки: в 1928-1932 рр. виконав безліч рисунків для  журналу «Віцдродження», що був у Львові друкованим органом одноіменного протиалкогольного товариства (рисунок «Святкуємо без алкоголю!» та інші), ілюстрував часопис «Наш приятель», та видання «Кобзаря». Разом із товаришами по школі – С.Луциком, В.Ласовським та І.Атаманюком  оформляв в 1932-1935 рр. журнал націоналістичного напрямку «Дажбог». Низку рисунків присвятив  актуальній тоді серед молоді пластунській тематиці (лінорит «Пластуни біля ватри»,;«Пластун в горах», гуаш та інші) , виконав їх в 1937-1938 р. для львівського часопису «Дорога». Попри інтенсивну творчу роботу молодий художник продовжував удосконалювати свою мистецьку освіту: в 1935-1939 роках студіював в Державному інституті пластичного мистецтва у Львові, успішно експонував свої твори на великій Ретроспективній виставці українського мистецтва (Львів, 1935р.).

У період німецької окупації  (1941-1943 р.) А.Малюца працює викладачем  і заступником директора у Державній Мистецько-Промисловій Школі у Львові, експонує свої твори на виставках 1942  і 1943 р. Спілки (праці) Українських Образотворчих Мистців (СУОМ).

З наближенням Червоної Армії до Львова А.Малюца, не чекаючи неминучих репресій з боку нової влади, емігрує наприкінці 1943р до Мюнхена (Німеччина). Тут він студіює  археологію, етнографію \та філософію в Українському Вільному Університеті, працює над дисертацією у галузі естетики, стає членом  організованої у Мюнхені Української Спілки  Українських Образотворчих Мистців (УСОМ) та експонентом  її виставок у таборах для переміщених осіб. У Німеччині виконує низку олійних пейзажів («Кенігзее», «Ноймаркт»), ліноритів і монотипій («Церква з дзвіницею», «Цвинтар в Синевідську»). Але найбільшої популярності здобули його великі цикли вугільних рисунків  символіко – філософського змісту –  «Мандрівка в темряві» та «Страхіття», (1940-і рр.).

В 1950 р. А.Малюца переїжджає до США, оселяється у Нью-Йорку. Працює тепер переважно в олійному малярстві, створивши понад 70 творів, здебільшого пейзажів, виконаних в реалістично-імпресіоністичній манері («Цвинтар в Гантері», «Пливуть хмари»). Стає одним із активістів ОМУА, певний час – членом її управи, експонентом і організатором її чисельних виставок в Америці. Був також членом управи Літературно-Мистецького Клюбу в Нью-Йорку, членом НТШ та інших українських організацій в Америці. Перу А.Малюци належить багато статтей і рецензій на українські виставки в Америці, в них він показав себе як глибокий аналітик мистецтва.

Відійшов у вічність мистець 17.06.1970р. у Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі в Бавнд-Бруку. Посмертна виставка творів А.Малюци  влаштована заходами ОМУА в 1972 р. у залах Літературно-Мистецького Клюбу в Нью-Йорку.

Мистецький доробок цього художника, відданого патріота України, належно оцінений і на його Батьківщині. Так, в 1998 р. до ювілею 90- ліття від дня народження мистця  у Тернопільському обласному художньому музею заходами його директора Ігоря Дуди  була влаштована перша в Україні виставка графіки і малярства А.Малюци, яка відображала галицький період його творчості (1925- 1943).   Тоді родина художника (братова молодшого брата Маркіяна) подарувала музею  77 рисунків і графічних аркушів мистця та 14 олійних творів, 30 архівних матеріалів і десятки друкованих відбитків.

А в 2003 р. 95 – ліття від дня народження мистця було відзначене виставкою його творів у приміщенні  Національного музею у Львові по вулиці Драгоманова,42.

 

Опубліковано Блоги.