Як подолати корупцію

Корупцію в Україні неможливо подолати, не подолавши олігархат і совковий менталітет. І їх, за визначенням, не може подолати совковий і олігархічно залежний владний політичний клас.

А ще поряд з корупцією і хабарництво, що стало таким же неодмінним атрибутом нашого суспільного життя, як і сифіліс для деяких народів далекої Півночі.

Очевидно, між цими двома поняттями є відмінність. Хабарництво – це повсякденне, і в більшості випадків дріб’язкове, схиляння посадових та інших відповідальних осіб через надання їм матеріальних подачок чи інших вигід до позитивного вирішення питань на користь того, хто таку подачку дає.

Корупція – це те ж хабарництво, тільки у значно вищих розмірах. Для порівняння: одна справа дати хабар для отримання довідки, а зовсім інша – дати його для того, аби заволодіти стратегічним державним підприємством чи навіть взяти під контроль цілу галузь економіки.

Але дійові особи в обох випадках ті ж: з одного боку – зацікавлені особи чи бізнесові угрупування, а з іншого – посадові особи чи органи влади.

Боротися слід не з наслідками, а з першопричинами. А першопричинами хабарництва і корупції якраз і є совок та олігархія.

Саме совковий спосіб життя з його вічними дефіцитами породив хабарництво. Представники старшого покоління добре пам’ятають невідомий для сьогоднішньої молоді термін «дістав».

Саме з хабарництва вилупилися корупція та олігархія. Й сталося це в буремні 90-ті – в умовах «прихватизації» і того керованого економічного хаосу, в умовах якого так зручно було «ловити рибку в каламутній водичці».

Саме тоді тіньові ділки пізнього совєтського періоду спочатку здійснювали вибірковий підкуп владних чиновників, які знали де, що і як з державного майна можна легко поцупити. Пізніше, розбагатівши, вони перейшли до підкупу партій і намагалися через них формувати прихильну для своїх бізнесових інтересів владу. Мета – аби ще більше цупити загальнодержавне й нібито нічиє! Ще пізніше почали творити власні партії і використовувати іх як інструмент для формування потрібної їм влади.

Ось так через корупцію і появилася олігархія! Ось так і розкручувалась олігархічно-корупційна спіраль: підкуп влади – нарощення статків – збільшення статків – нарощення об‘ємів підконтрольної влади – збільшення статків – монополізація влади…

Чи спроможний нинішній владний політичний клас (свідомо уникаю таких термінів як «еліта» чи «провідна верства») подолати хабарництво і корупцію! Ні! Бо, по перше, ментальний совок, яким за влучним визначенням львівського тележурналіста Дроздова і є цей клас, не може подолати совковий менталітет. А, по друге, олігарх чи ставленик олігарха ніколи не боротиметься проти олігархії як явища. Я це стверджував, характеризуючи попередній режим, оскільки олігарх Порошенко за визначенням не міг боротися з олігархатом. Стверджую це й тепер, відзначаючи, що нинішній владний політичний клас без сприяння олігархічного Коломойського-ТБ не став би таким. Та й інформаційне поле повниться даними про часті зустрічі Президента зі ще одним олігархом – Пінчуком.

Якщо олігархи чи їхні ставленики оголошують війну з олігархатом, так і знайте – мова йде про переділ власності і сфер впливу. Але вона зовсім не йде про вирішення найважливішої проблеми українського суспільно-політичного життя – ліквідації залежності політичного процесу від олігархічного укладу економіки.

Олександр Сич

Опубліковано Аналітика.