З перших днів агресії проти України російські спецслужби розгорнули масштабну роботу щодо активного залучення мешканців окупованого Криму та Донбасу до співпраці в інтересах загарбника. Колабораціонізм, як один з ключових елементів окупаційної стратегії Кремля, мав на меті не тільки допомогти утримати силовий контроль та придушити спротив українських патріотів, але і продемонструвати світовій спільноті «народну підтримку» російського агресора.
Слід відверто визнати, що російська окупаційна влада досягла значних успіхів у формуванні колабораціоністського руху. І багато в чому – завдяки відсутності в Україні власної стратегії де-окупації захоплених територій, неспроможності на законодавчому рівні розмежувати «свідому співпрацю з ворогом» і «вимушене співробітництво заради виживання», а також через зволікання у встановленні юридичної відповідальності за колабораціонізм. Ці прогалини безпосередньо обмежують ефективність роботи правоохоронних органів і спецслужб України, які автоматично становляться об`єктами критики з боку громадськості, а також формують у суспільстві уявлення певної розгубленості української влади, яка «бореться з агресором, не роблячи йому боляче». А головне, формують у колаборантів відчуття безкарності та посилюють розчарування серед українських патріотів, які проживають на окупованих територіях.
Відсутність повноцінної «дорожньої карти» по Донбасу і Криму та затягування прийняття з грудня 2017 року закону про колабораціонізм, не компенсується спорадичною активністю українських правоохоронців у 2014-2021 роках стосовно одного із ключових російських пособників в Україні В.Медведчука, головних діючих осіб кровавих подій на Майдані (В.Захарченка, О.Якименка) та здачі Криму (Д.Березовського, С.Єлісєєва та інших). Така вкрай важлива робота, за відсутності системності та всеохоплюваності у переслідуванні усіх без винятку колаборантів і зрадників України, більше нагадує випуск пару з котла народного терпіння. У фокусі патріотів залишаються десятки тисяч тих, хто співпрацював та продовжує співпрацювати з російським агресором, однак залишається поза увагою правосуддя. Більш того, продовжують обіймати високі владні посади та поповнювати склад Верховної Ради.
Однак патріотизм вимірюється не критикою помилок та недопрацювань влади, а готовністю до конструктивної співпраці в інтересах українського народу. Одним із стимулів, який прискорить практичну реалізацію завдання притягнення до кримінальної відповідальності російських пособників (і не тільки в Криму і на Донбасі), має стати публічний реєстр колаборантів.
Сьогодні різноманітними громадськими та волонтерськими організаціями, а також українськими журналістами накопичено величезний масив відповідних даних, частина яких опублікована у ЗМІ, або зібрана на сайті «Миротворця». Але, як показує практика, далеко не усі прізвища колаборантів названі та обліковані. Більш цього, дехто з них продовжує отримувати українські пенсії та преференції від державних нагород України, одночасно активно співпрацюючи із ФСБ РФ та російською окупаційною владою, переслідуючи українських патріотів, розбещуючи молоде покоління українців ідеями «русского мира».
Приклад тому – аналіз колабораційної діяльності лауреатів лише одного указу Президента України В. Януковича від 22.01.2014 року № 27/2014: Грачова В.Г., Домрачьової Л.Д., Россоловського М.Д., П`яних М.В., Запорожця П.П. (дивись нижче). Сьогодні відзначення цих осіб з формулюванням «з нагоди Дня Соборності та Свободи України» лунає кощунством по відношенню до загиблих від рук російських окупантів захисників української землі. На жаль, але жодна державна інституція, насамперед Представництво Президента України в АР Крим та Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, до сьогодні не ініціювали питання щодо позбавлення вказаних колаборантів державних нагород.
Систематизація подібної інформації в інтересах українських правоохоронних органів, насамперед МВС і СБУ, може стати одним з напрямків діяльності форуму українських патріотів. Така ініціатива повинна бути закріплена у законі про колабораціонізм, а сам реєстр адаптований для публічного доступу на Єдиному порталі державних послуг «Дія», офіційних сайтах Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України. Першим кроком на шляху формування публічного реєстру колаборантів має стати аналіз усіх нагородних актів Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України до 22 лютого 2014 року. Державні нагороди – символ виключно справжніх патріотів нашої держави!
Керівник аналітичної групи “УЦАБ”
Ігор Гуськов
