Роль Московського патріархату в анексії Криму

Cyril&Putin

Дмитро Горєвой, Тетяна Деркач

Окрім Гіркіна, який організовував охорону, та Малофєєва, який фінансував візит, у складі делегації були Олег Лебедєв – депутат Держдуми Росії, політик від «Єдиної Росії», «афганець», який в молодості жив у Партеніті, та Дмитро Саблін – тоді ексдепутат Держдуми РФ, сенатор Ради Федерації, заступник глави російської організації «Бойове братство», який пізніше став співзасновником руху «Антимайдан» в Росії.
«Він (Дмитро Саблін – ред.) вже після того, як був помічений в цій ситуації, дуже часто їздив до Сирії і проводив зустрічі з патріархом Антіохійським. Можемо зрозуміти, що Саблін від російської влади чи від міністерства оборони теж має певні повноваження курувати оці перемовини, задіюючи релігійний фактор», – вважає релігієзнавець, директор громадської організації «Центр релігійної безпеки» Дмитро Горєвой.
Усі події за лаштунками привозу релігійної реліквії – це один із яскравих прикладів того, як російська держава використовує РПЦ для своєї політики за кордоном, вважає релігієзнавець Дмитро Горєвой.
«Був задіяний для цього власник цієї реліквії, це настоятель афонського монастиря святого Павла ігумен Парфеній. Власне, тоді його роль якось не була активно помічена, але вже потім, через 4 роки, коли в нас стартував автокефальний процес, я особисто відслідковував інформаційні повідомлення Московської патріархії і вони використовували авторитет цього старця для того, щоб вкидати негативні дискредитуючі меседжі, наративи щодо української автокефалії», – каже Дмитро Горєвой.
«Він є заступником патріарха Кирила у такій організації, як «Всесвітній російський народний собор». Це такий їхній квазі-релігійно-політичний майданчик для просування ідей щодо утримання впливу на довколишні країни, на збирання, що називається, «руських земель» і відновлення історичної Росії як вони називають, або другого Радянського Союзу», – зауважує релігієзнавець.
Московський патріархат у Криму відіграв свою роль в цілому в окупації півострова, підкреслює релігійний публіцист, авторка книги «Московський патріархат в Україні – анатомія зради», співзасновник «Центру релігійної безпеки» Тетяна Деркач.
«У Керчі, коли відбувалася висадка осіб абсолютно невпізнаних, але озброєних, вони дійсно розташовувалися в храмах. Вони там зберігали свою зброю і, власне, священники зовсім цього не приховують. Мені здається, що цим священникам було відомо щось більше, ніж простим кримчанам і українцям на материку. Тому що, коли відбувалося захоплення українських військових частин, то, природно, що росіяни брали з собою священників, які вмовляли «не воювати проти братів». Значить, священники були готові», – вважає Тетяна Деркач”.

Опубліковано Аналітика.