Звичайно, довелося, трошки щось пояснити про економічний занепад: «Сьогоднішня ситуація спровокована зовнішніми факторами перш за все. Але виходимо з того, що нами багато чого не зроблено з того, що ми планували зробити і говорили, що ми повинні зробити з диверсифікації нашої економіки протягом практично попередніх 20 років. Зробити це було досить складно, якщо взагалі можливо…». Оригінальна логіка: констатуємо, що планували те, що виконати неможливо. Стосовно курсу рубля та інфляції – обережний скепсис: «Сподіваюся на те, що вчорашнє, сьогоднішнє зниження курсу іноземної валюти і підвищення вартості національної – рубля – збережеться. Чи можливо це? Можливо. Чи можливо подальше зниження цін на нафту і чи буде це впливати на національну валюту, а відповідно, і на все інші показники, включаючи інфляцію і так далі? так, можливо». Після цього курсу «дерев’яного» знову поповз вниз – якщо сам президент у мені сумнівається, то треба хіба під плінтус ховатися…
Звичайно, захотілося Путіну трішки оптимізму додати. Отож, з його точки зору, за найнесприятливіших обставин, невигідна для Росії «зовнішньоекономічна кон’юнктура» може протривати щонайбільше два роки (а. отже. Вірте. Росіяни, що ми вистоїмо всупереч америкосам!). А за сприятливих обставин «може почати виправлятися в першому, в другому кварталі, в середині наступного року або в кінці наступного року …». Що малося на увазі – загадка. Видобуток нафти арабські шейхи зменшувати не збираються, нещодавно вкотре це підтвердили, західні санкції скасовувати теж начебто не збирається ніхто скасовувати доки існує «Новоросія» і гасло «Крим – наш!». Хоча бойовиків Лугандонщини такий оптимізм кремлівського господаря мав би насторожити, чи не пахне тут спробую здати їх «бандоросію» в обмін на скасування санкцій та заплющування очей на Крим.
Останній «козир» з балачки Путіна – це стратегічний поворот до Азіатсько-Тихоокеанського регіону, який «розвивається швидше, ніж всі інші частини світу, з’являються нові можливості». Для Китаю, Індії, Японії, Південної Кореї потреби в енергоресурсах зростають швидше, ніж в інших регіонах світу. Та й економіка Туреччини зростає, також додаткові енергоресурси потребує. Щоправда, тут Путін промовчав, як це він буде налагоджувати постачання енергоресурсів до Японії? Невже, окрім збиткових знижок, як у випадку контракту з Китаєм, ще й наступить на горлянку «рускої честі» та нарешті поверне Курильські острови? Одним словом, балакав багато, а курс рубля тим часом падав.
Але ж хто б посмів в Росії не повірити у слова самого Путіна, навіть якщо він наговорив ще більші дурниці? Старше покоління вільний час проводить перед екранами телевізорів, а головне завдання кремлівських пропагандистів – утримання уваги. Тому професійно утримують глядача за «болючі точки», а саме за тривогу, паніку, страх («бендери», «хунта», «америкоси»), водночас вселяючи надію тиражуванням усміхненої пики Путіна та його цитат. Люди лякаються, проте інстинктивно прагнуть повірити в «краще майбутнє».
З молодшим поколінням ще простіше. Згідно з оцінками російських лікарів-наркологів, близько 5 мільйонів дітей і підлітків в Росії страждають алкоголізмом. Причому це захворювання, якщо можна так висловитися, молодіє. Якщо раніше перше знайомство із «зеленим змієм» відбувалося ближче до повноліття, то сьогодні пік інтересу до спиртного опустився до 11-13-річного віку. Мало того: зустрічаються навіть 5-річні алкоголіки. Точної статистики дитячого пияцтва немає. Є лише приблизні оцінки, згідно з якими, наприклад, в 60% випадків прилучення до спиртного відбувається ще до 10-річного віку. Не дивно, що таке підростаюче покоління «електорату» твердо віддаватиме тремтячими руками свої голоси як не «Єдиній Росії», то, принаймні, ЛДПР. Так що Путін може верзти з телеекрану будь-що. Кадровий резерв «виборців» підростає і гартує мозок з юних літ.
Гірші справи за межами Росії, в рамках так званого «Євразійського проекту». Наприклад, Вірменія приєдналася до Євразійського економічного союзу. А тепер мало того, що продовжує залишатися у фактичній міжнародній ізоляції своїми сусідами (Азербайджан, Туреччина, Грузія), але й економіка пішла у піке слідом за російською. Найвищі державні мужі, сам президент з прем’єром, змушені влаштовувати, в кращих радянських традиціях, полювання на «валютних спекулянтів». Ще тільки показових процесів із розстрілами бракує…
Уряд Киргизстану взагалі завбачливо відклав розгляд проекту договору про приєднання Киргизстану до Євразійського економічного союзу. Напередодні в анонсі прес-служби уряду повідомлялося, що першим питанням порядку денного засідання Кабінету міністрів стане розгляд проекту Договору про приєднання до ЄАЕС. А вже наступного дня питання було знято з порядку денного.
Інші теж вишукують варіанти налагодження сепаратного діалогу із Заходом. До Києва, засвідчити свою таку сяку лояльність похапцем навідався «бацька» Лукашенко. Натхненно розповідав, як Україна вчасно платить за білоруські товари, запевняв, що готовий постачати будь-що, що лиш тільки буде потрібне для Києва. Слідом з’явився «батько» Казахстану, Назарбаєв. Тут ще конкретніше – домовилися про постачання до України вугілля та відновлення військово-технічного співробітництва. Навряд чи Київ планує закуповувати в Астані луки та стріли, скоріше йдеться про зворотній інтерес – до продукції українського військо-промислового комплексу. Назарбаєв старий та досвідчений діяч, і не може відкидати варіант «виникнення» на території Казастану якоїсь чергової «народної республіки», на підтримку якої здійметься хвиля «казачків» та потягнеться потік «гумконвоїв».
Сумні справи і в Криму, де все більше наростає невдоволення «воссоєдінєнієм». Втартивши цього року звичні сезонні заробітки влітку, новоспечені «расіянє» зіткнулися із тотальним дефіцитом та зростанням цін на все. На тлі цього візит на півострів міністра навколишнього середовища, водних ресурсів і клімату Республіки Зімбабве Сейвіором Касукувере, який обіймався з Аксьоновим і обіцяв поділитися досвідом «життя під санкціями» мало кого надихнув. З наступаючим Новим роком, «расіянє»!
Юлій Хвещук
