Заходи до відзначення 140-річчя від дня народження Симона Петлюри

petlura

Український інститут національної пам’яті проводить інформаційну кампанію, присвячену 140-річчю від дня народження Симона Петлюри

До цієї дати Український інститут національної пам’яті приготував інформаційні матеріали. Матеріали Українського інститут національної пам’яті до змістового наповнення уроків і тематичних заходів, присвячених Голові Директорії УНР та Головному отаманові військ і флоту УНР, представляють його як лідера українського державотворення, організатора українського війська, діяча, котрий став символом українського національно-визвольного руху.

Зміст інформаційних матеріалів охоплює такі пункти: 20 фактів про Симона Петлюру; Видатні сучасники про Симона Петлюру; Методичні рекомендації до ділової гри «Музейний конструктор»; Технологію підготовки експозиції «ФРОНТ-MAN УНР»; 10 світлин, що розкривають життя Симона Петлюри; Документи про переслідування комуністичними спецслужбами сестер і племінника Симона Петлюри; Проекти Українського інституту національної пам’яті, що розкривають різні аспекти діяльності Головного отамана та Орієнтовний перелік наукової та науково-популярної літератури.

Кілька фактів про Симона Петлюру:

  • Петлюра-журналіст. Петлюра писав статті для газет. У 1902 році налагоджував співпрацю з “Літературно-науковим вістником”, а наступного – “Записками Наукового товариства імені Шевченка”, редагованими Михайлом Грушевським. Писав також для РУПівських газет “Добра новина”, “Праця”, місячника “Гасло”. На прохання РУП облаштував у власному помешканні міні-друкарню для виготовлення антицарських листівок. У грудні 1903-го заарештований. У березні наступного року випущений під заставу й виїхав до Києва. Загалом Петлюра протягом життя дописував, друкувався, співпрацював із виданнями: “Добра новина” (Львів, 1903), “Областное Обозрение и Вестник Казачьих Войск” (С.-Петербург, 1903), “Праця” (Львів, 1904–1905), “Селянин” (Чернівці, 1903, Львів, 1904), “Київська старина” (Київ, 1904), “Воля” (Львів, 1905), “Записки наукового товариства імені Тараса Шевченка” (Львів, 1905) та ін. Був засновником і редактором воєнно-історичних газет, журналів і літературних альманахів на еміграції: “За державність”, “Вісті”, “Військова думка”, “Запорозька думка”, “Залізний стрілець”, “Наша зоря”, “Нове життя”, “Промінь”, “За дротом”, “Козацька думка”, “Український сурмач”; “Запорожець”, “Військовий вісник”, “Військово-науковий вісник”, “За Україну”, “Джерело”, “На хвилях життя”, “Український стрілець”. Мав такі псевдоніми і криптоніми: В.Марченко, В.Салевський, Г.Рокитний, О.Ряст, Святослав Таток, Зілот, СТ., Симон, С.Торнтон.
  • Був знайомий із Іваном Франком. Восени 1904 року для налагодження Закордонного бюро РУП і редагування партійного органу РУП “Селянин” Петлюру відрядили до Львова. Там він познайомився з Михайлом Грушевським, Іваном Франком, Володимиром Гнатюком, вступив до Наукового товариства імені Шевченка, почав друкуватися у виданнях НТШ та в галицькій періодиці. Переклав у співавторстві “Нарис історії західноєвропейської літератури до кінця XVII віку” Миколи Стороженка, професора Московського університету. Праця опублікована у Львові 1905-го зі вступом і під редакцією Івана Франка.

Ознайомитися із матеріалами детальніше можна за посиланням – «ФРОНТ-MAN УНР». Методичні рекомендації до відзначення 140-річчя від дня народження Симона Петлюриhttp://bit.ly/30nvJPY.

Нагадаємо, що 22 травня у Києві відбудеться відкрита лекція про Симона Петлюру, а в Полтаві цього ж дня пройде урочистий захід до 140-річчя з дня народження Симона Петлюри та концерт «Хореї Козацької» із презентацією музичного альбому «Пісні Української революції». Також 22 травня передбачено покладання квітів до меморіального барельєфу Симону Петлюрі у Києві (вул. Симона Петлюри, 2/4)

Історична довідка:

Симон Петлюра народився 22 травня 1879 року у Полтаві. Спочатку вчився у церковнопарафіяльній школі, потім – у Полтавській духовній семінарії. Зі студентських років брав активну участь в українському суспільно-політичному житті. У 1900 році вступив до Революційної української партії (РУП). 1903-го, рятуючись від переслідувань тогочасної влади, виїхав на Кубань, де включився в організацію українського руху. Тут його ув’язнили і відправили до Катеринодара (нині – Краснодар).

Протягом 1906–1917 років як редактор та журналіст популяризував українську політичну думку в низці друкованих видань: «Селянин», «Вільна Україна», «Рада», «Україна», «Украинская жизнь».

Після формування в червні 1917 року першого уряду УНР очолив військове відомство і всю енергію спрямував на створення українських збройних сил.

Не погоджуючись з політикою Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка щодо принципів формування українського війська, подав у відставку і вийшов з уряду. Це була чи не перша політична відставка в українській політиці у ХХ ст.

У травні 1919 року очолив Директорію УНР. У важких внутрішніх і зовнішніх умовах керував збройною боротьбою проти російських більшовицьких і білогвардійських військ. Робив усе можливе, аби запобігти єврейським погромам.

Енергія та наполегливість Петлюри визначили його безперечний авторитет як лідера українського національного руху й після поразки Української революції 1917–1921 років. Слово «петлюрівщина» на довгий час стало вживатися на означення боротьби за незалежну Україну. Постать Симона Петлюри викликала острах у комуністичного режиму. 25 травня 1926 р. у Парижі його розстріляв більшовицький агент С. Шварцбард.

ynp1558010785VkW

Засідання Українського генерального військового комітету. Літо 1917 року. Симон Петлюра – в центрі

petlura2

Автор картини – український художник Артур Орленов

petlura3

petlura4Одне із останніх фото Симона Петлюри. Париж. 1925 року

petlXcrossМалюнок ордену «Залізний Хрест», затверджений Головним Отаманом військ Української Народної Республіки С. Петлюрою. 19 жовтня 1920 (ЦДАВО України)

Джерело: ІНП

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа