«Виклик Системі» – Іван Гель про опір «шістдесятників»

KalynIrena&HelsУ неділю, 15 вересня о 13.00 Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» відбудеться презентація нової книжки Івана Геля «Виклик Системі: український визвольний рух другої половини XX століття», упорядкованої науковим співробітником музею Іриною Єзерською.

Нова книжка Івана Геля, який з часу заснування музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» входив до його наглядової ради, містить науково-популярний виклад історії українського визвольного руху другої половини XX ст., відомого ще як дисидентський, або рух «шістдесятників».

У праці, що задумана Іваном Гелем як навчальний посібник, поєднано виклад історичних фактів і рефлексії безпосереднього учасника руху з перспективи часу. Проаналізовано передумови виникнення руху опору 1960—1980-х рр., висвітлено суспільно-політичні особливості, в яких цей рух існував, його зміст, етапи, методи діяльності провідних діячів, які головною зброєю обирають Слово. Велика увагу приділено діяльності підпільних організацій 1950-х рр., які були наче перехідним етапом від збройної боротьби 1940-початку 1950-х рр. до опору Словом 1960 – 1980-х рр., намагаючись переосмислити ідеї ОУН відповідно до вимог часу.

Самвидав, як основний засіб спротиву, можливість вільного висловлення думки і разом з тим унікальне культурне та суспільно-політичне явище 1960—1980-х рр., трансформація світогляду учасників руху від культурницького до державницького, самостійницького, діяльність УГГ, хрущовські та брежнєвські репресії української інтелігенції, біографічні довідки маловідомих діячів визвольного руху другої половини XX ст. – ці та інші ключові події описує автор, активний громадський діяч, багатолітній в’язень радянських таборів.

Довідка

Іван Гель (1937–2011) — громадський діяч, учасник українського визвольного руху, політв’язень радянських тюрем і концтаборів (1965 – 1968, 1972 – 1987), правозахисник, публіцист, історик, співзасновник Української ініціативної групи за звільнення в’язнів сумління (1987). Був одним з найактивніших видавців і розповсюджувачів Самвидаву, за що його ще називали самвидавним Іваном Тиктором. Після виходу на волю, будучи глибоко віруючою людиною, всі сили спрямував на легалізацію катакомбної Української греко-католицької церкви. Стає головою Комітету захисту УГКЦ (1987) і редактором його друкованого органу«Християнський голос», надає рухові за легалізацію динамічності, масовості та організованості. Зусилля не були марними і завершилися виходом УГКЦ з підпілля у 1989 р. Разом з тим був відповідальним секретарем журналу «Український вісник», першим заступником голови Львівської обласної ради (1990 – 1994), головою Львівської обласної комісії з відновлення прав реабілітованих (1994 – 2002). Однак державні посади ніколи не приваблювали цього діяча, більше уваги приділяв роботі з молодим поколінням. Читав спецкурс з історії визвольного руху другої половини XX cт. в Львівському університеті. Нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого V ступеня (2002), IV ступеня (2006).

Автор праць:

Грані культури (Під псевд. Степан Говерля, передм. Б. Стебельського). – Лондон: УВС, 1984. – 184 с.;

Грані культури. – Л.: НТШ, 1993. – 216 с;

Історія сіл Кліцка та Якимчинець: Короткий нарис. – Л.: Каменяр, 2003. – 158 с.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа