МАРІЧКА ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН
Під гаслом “Україна Пам’ятає – Світ Визнає!“ – з рамени Консисторії УАПЦ і Об‘єднання Українських Громад НПВ в неділю 17.11.2013 в Канберрі відбулося вшанування пам’яті жертв, тих, хто 80 років тому згинув траґічною смертю підчас Голодомору-Геноциду українського народу.
З Благословення Архиєпископа Іоана (Івана Дерев’янки), Правлячого Єпископа Австралійсько-Новозеляндської Єпархії УАПЦ, в центрі Православ’я в Канберрі соборнo відбулося посвячення оновленого Пам’ятника жертвам Голодомору, який був зведений 30 років тому в часі 50-тої річниці Голодомору в 1985 році, посвячений Владикою Володимиром Дідовичем, відслонений тоді головою опизиції до австралійського уряду – паном Джоном Говардом.
Під сучасну пору дорога з Сіднею до Канберри чудесна. Хоч в Австралії весна, в Сіднеї немилосердно падав дощ, навіть було холодно. -… “Невже буде дощ підчас вшанування”, – така думка закрадалася, хоч синоптики обійцяли гарну погоду? А може це була жалібна дощова прелюдія до нашого вшанування пам’яті жертв голодомору, невже небо плакало великими сльозами за невинними жертвами тих страшних 1932-1933 років, між ними багатьох дітей?
Та чим ближче ми доїжджали до Канберри, хмари на небі зникали, випогоджувалося, стояв гарний весняний день.
В Канберру з’їхалися українці з Адельаїди, Мельбурну, Джілонґу, Брізбену, Сіднею, Нюкастлю й інших менших містечок. Навколішні дороги біля Українського Православного Центру й невеличка площа біля неї стали стоянками для авт, автобуса. Оновлений пам’ятник був накритий чорними занавісами , яких вітер, який зірвався, шарпав й пробивав звалити.
З ранку відправлялися Служби Божі в українських Церквах в Канбері. В Св. Володимирській Парафії УГКЦ правив о. Андрій Микитюк, а Св. Миколаївській Церкві УАПЦ о.Микола Сердюк, голова Консисторії ( Брізбен), о. Василь Касіян (Джілонґ), о.Михайло Смолинець (Сідней), о. Михайло Соломко. (Канберра). Підчас Панахиди до їх долучилися о. Дмитро Сенів (Сідней) і о. Андрій Микитюк (Канберра).
ПОХІД ДО ПАМ‘ЯТНИКА
Похід духовенства й учасників, багатьох у дуже гарних вишивках, пройшов по вулиці, яка веде з церковного подвіря до пам’ятника. Між учасниками: Консул України п.Микола Джиджора з родиною, який повернувся до нас в Австралію, після двох років відсутності ( вітаємо з поверненням!), вже згадані священики пластуни, сумівці й малі діти і громадяни старшого віку.
Ведучий церемоній Павло Кравченко запросив до слова о. Миколу Сердюка, який відкрив жалобне зібрання доповіддю, в якій покликався на колись сказані й написані віце-прем’єром України Миколою Жулинським. Ще раз наголосив, що :…” Голодомор 1933 року – це одна з найбільш болючих і траґічних подій в історії українського народу. Цей голод не був спричинений поганим урожаєм чи іншою природною катастрофою. А був він штучний, навмисно і пляново організований московсько-большевицьким Кремлем, як засіб залякування, поборювання і фізичного знищення непокірного українського селянина та підкорення його російському диктаторському режимові та щоби знищити в душах українського народу ідеї визвольної боротьби, ідеї до самостійності України, до будови української незалежної держави. Московсько-комуністичний режим мав в пляні знищити український нарід, щоби на цьому світі з нього і сліду не залишилося”.
Та нас багато і не так просто й легко нас подолати!
Отець Сердюк згадав час завершення і відкриття та посвячення пам’ятника в 1985 та відчитав всі прізвища тодішнього Комітету на чолі з Юрієм Менцінським.
Поему про 1933 рік, сл. Олекси Веретенченка прочитав Едвард Кульчицький.
Відбулося відслонення чотирьох сторін пам’ятника. До чого Павло Кравченко запросив Голову Консисторії У.А.П.Церкви, Архипресвітера Миколу Сердюка, ініціяторів відновлення пам’ятника – куратора Музею Тисячоліття в Канберрі, пані Любу Соловій з мужом Ярославом та о. Андрія Микитюка, настоятеля Греко-Католицького храму Св. Володимира в Канберрі — до відкриття передньої сторони пам’ятника, на якій встановлено головну плиту, яка відтворює жахливу картину страчених голодною смертю людей, на фоні цвинтаря.
Запрошено голову Фундації Карпати пана Володимира Войтовича, головного спонсора проєкту, що пожертвувала $6,000.00 і пана Юрка Сивака, представника Фундації Українознавчих Студій в Австралії, другого за розміром спонсора, пожертвою $5,000.00 – до відкриття плити з правого боку пам’ятника, на якій зображено невинні Жертви Голодомору-жінку-матір з мертвою дитиною на руках і маленькою дівчинкою.
Запрошено Представників Національної Фундації СУОА, пана Ярослава Думу, що мала пожертвувати $3,000.00 і Кредитової Кооперативи “Дністер” пана Валентина Микитенка, що пожертвувала $2,500.00 – до відкриття плити з лівого боку пам’ятника, на якій зображені у символічні – хрест, п’ять колосків пшениці і сім свічок у вічну пам’ять 7 міліонів жертв голодомору.
Запрошено представників молодшої ґенерації — дітей настоятеля св. Миколаївській парафії — Миколу, Матвія і Наталка Соломко – до відкриття бронзової плити на задній стороні пам’ятника – що зображує пам’ятний знак споруджений на Михайлівській площі в Києві.
Були покладані в стіп пам’ятника вінки й китиці квітів від Консисторії УАПЦ – Анатолій Жуківський, Парафії УАПЦ св. Миколая у Брізбені – пані Оля Бюканон, Парафії УАПЦ св. Андрія в Аделаїди – пані Олена Соловій, Парафії УАПЦ св. Покрови у Стратфілд Вест (Сідней) – голова парафіяльній раді пан Володимир Войтович, та члени ПР пана Тамара Базилицька, пані Клава Дяченко і панна Мирося Івасик, Парафії УАПЦ свято-Преображення у Блектавні (Сідней) – пані Тамара Величко, Крайової Управи Союзу Українок – паніматка Галя Касіян, яка після подарувала для Музею графіку твір Матір Божу Марусі Юрків-Яроцької, від Стейтової (НПВ) управи Союзу Українок – пані Оля Москвяк і Валентина Домазар, Сіднейська громада і Центральна Школа у Лідкомбі (Сідней) – Поліна Білинська і панна Настя, Громади Кабраматта-Ферфілду – пан Григорій Глухан і Микола Вар’янка, Від посольства України в Австралії – говорив консул пан Микола Джиджора, Організації Українських Націоналістів – пан Ярослав Дума, Фундації Українознавчих Студій в Австралії – Борис Любчик, Оля Менцінська ( в імені покійної мами Ірени Гаврилів та Домна Даців (які пережили Голодомор), Христина Бейлі від ОУГ, Роксоляна Мішалов від Нової Української Школи, Осередки СУМу Сідней, Соломія Матіюк, та Квінбієну Петро Лютак, – Галя Ліщинська та Ксеня Теодорович від станиці Пласту осередок Сіднею та Канберри, Наталка Соломко, від св.Миколаївської Парафії УАПЦ в Канбері. Кілька слів сказала Пaні Александра Кривошия – яка пережила Голод.
Відтак духовенство обох церков освятило пам’ятник і відправило соборну Панахиду. Співали співаки під проводом пані матушки Катерини Соломко.
Соняшне проміння відбивалося в чорному мармурі пам’ятника, падало на синьожовті квіти вінків, маків, соняшників, гвоздиків, ромашок, фіялків, лілей, троянд, жита. Здавалося, що піднеслися, сплелися в тих соняшних проміннях й квітах душі мілійонів загибших над пам’ятником, які дякували українцям на кінці світа, що й вони черговий раз вшанували їх пам’ять, що незабули помянути !
Жалібним “Вічная память” закінчилося. Підчас жалібного співу навіювалися думки, що могили, поодинокі й спільні, в яких лежать діти, що померли, не зазнавши радости життя, – ті, могили, були, є і завжди будуть грізним обвинуваченням Москви і попередженням та закликом до живих і ненароджених, не забути їх і прикласти всіх зусиль до того, щоби в Україні, уже самостійній, був такий лад, при якому долю нашого народу вирішуватиме наш народ, а не Москва.
Павло Кравченко запросив присутніх наблизитись до скульптури “Шевченкові Думи” ( автор твору скульптор Анатолій Валіїв з Києва)привезеної до Австраліїв в 2000 -му році. Це подарунок Київської Державної Адміністрації українцям Австралії. Скульптура 8 років знаходиться недалеко пам’ятнка Голодомору без таблиці, яка інформувала б відвідувачів про її призначення. Запрошено консуля України пана Миколу Джиджору відкрити скульптуру, на якій напис на бронзовій таблиці, після чого пані Галя Леоне-Кравченко деклямувала Шевченкові “Думи Мої”.
Виконуючий обов’яки головy Об’єднання Громад НПВ Маркo Шумський у заключному слові, згадав осіб, які спричинилися до побудови пам’ятника, на чолі з головою будівельного комітету пам’ятника Голодомору 1983–1984 рр. пана Юрія Менцінського.
Була подана перекуска у прицерковні залі. Черговий раз дякувалося ініціяторам відновлення пам’ятника, спонзорам, жінкам, які приготовили перекуску й зокрема пані матушці Катерині Соломко за приготовлення залі й всього потрібного для прийняття приїжджих гостей. Зустрічалися знайомі. Відбувалися розмови, які вказували на те, що наша спільнота турбується дуже невиразною ситуацією в Україні, зокрема її зовнішньою політикою й знову сильні протистояння, словесна боротьба між президентом й опозицією.
І так українці в Австралії черговий раз віддали шану пам’яті загиблих в Голодоморі. Як сказав високопреосвященний Архиєпископ Іоан у своїй промові на подібних вшанування в 2003 році біля того ж пам’ятника: цитую: – …” Хай найвищим пам’ятником мілійонам жертв України буде світлий храм нашої демократичної держави. Розбудова нової держави України, єднання всіх патріотичних сил, загальне примирення є ґарантією того, що страхіття Голодомору більше ніколи не прийдуть на нашу вільну землю…
Господи! Ти дав нам Україну. Допоможи створити порядок в ній! Пошли своє Боже благословіння на весь народ український! Пошли їм просвітлення й тверду волю подолати всі перепони, а також зрозуміння, як треба жити у виконанні Твоїх Заповітів. Ніхто і ніщо не витре з нашої пам’яті того жахом оповитого 1933 року!”
Фотоматеріяли до статті:
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/HOLODOMOR19321933CommemorationInCanberra1#
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/HOLODOMORCANBERRAVIDSLONENNIAKVITYVINKY2#
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/SKULPTURADUMYMOJI3#
