19 лютого, на 98 році пішла з життя активна громадська діячка, довголітній політичний в’язень таборів комуністичного тоталітарного режиму, колишня повстанська зв’язкова, патріотка, мужня жінка
Марія Михайлівна Галятовська-Повх.
Заарештована органами НКВД в липні 1949 році за участь в УПА, а 19 грудня була засуджена військовим трибуналом за статтями 54-1а та 54-11 КК України за обвинуваченням «Зрада Батьківщини та приналежність до контриволюційних організацій» на 25 років випраних таборів та 5 років позбавлення в правах, які відбувала в Кінгірських таборах.
Звільнилася в липні 1956 року, але дозволу на проживання в Україні не дістала. Змушена була виїхати на Воркуту, де відбував покарання за український буржуазний націоналізм її добрий знайомий і там вийшла заміж.
Повернулася в Україну аж у 1967 році і за деякий час, після довгих та нудних митарств, Марію прийняли прибиральницею на Бурштинську ДРЕС.
Після проголошення незалежності активно долучилася до громадської роботи, підтримувала зв’язки з колишніми в’язнями, була ініціатором будівництва символічної могили воякам ОУН-УПА, а також спорудження пам’ятника Ользі Басараб в Бурштині. Окрім того, була активним членом Всеукраїнського Братства воїнів УПА імені курінного Володимира Чав’яка «Чорноти» Галицького району та членкинею «Союзу Українок». Вона до останніх днів свого життя жила Україною, віддавала останні сили для її щастя і добра, була напрочуд лагідною і скромною особистістю, підтримувала всі громадські й патріотичні заходи. З нагоди 90-ліття була нагороджена почесною медаллю до 70-річчя Норильського повстання, а до 95-ліття була нагороджена найвищою відзнакою Івано-Франківської обласної Ради за заслуги перед Прикарпаттям.
Невблаганна смерть перервала цю жертовну працю. Тож, продовжуймо її справу та збережімо навіки пам’ять про цю достойну дочку України. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!
Братство ОУН-УПА, Галицька Державна адміністрація, Міська Рада Бурштина, Товариство політв’язнів і репресованих, «Просвіта», «Союз Українок»
