Сьогодні, 12 листопада, у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відбувся вечір спогадів українського поета, літератора, члена Українського національного фронту та Української гельсінської групи, останнього Крайового провідника ОУН(Р) у підрадянській Україні Зеновія Красівського.
«Сьогодні виповнюється 90 років одному з найвідоміших членів Організації українських націоналістів Зеновію Красівському. Ця людина цікава тим, що зуміла перенести крізь своє життя ті ідеї, які починав», – зазначив модератор заходу, історик Микола Посівнич.
Своїми спогадами про Зеновія Красівського поділився дисидент, політв’язень Зорян Попадюк, який переписувався з ним у тюрмі, зачитав уривки листів поета та провідника.
Дослідник українського визвольного руху, колишній редактор офіційного часопису ОУН(Б) Ярослав Сватко розповів про внесок Красівського у визвольний рух після припинення збройної боротьби, його участь у акціях УГКЦ для виходу з підпілля, виховну роботу з молоддю в час розвалу СССР.
Організатори заходу – Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» за підтримки департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА.
Довідково:
Зеновiй Красівський – поет, громадський діяч. Народився 12 листопада 1929 року Член Української гельсінської групи (1979). Закінчив Львівський університет (1962).
У 1945 і 1947 роки тікав під час виселення його родини до Казахстану за співпрацю з ОУН. Таємно перебував у Львові. У березні 1949 року заарештований, засуджений до 5-ти років таборів і довічного заслання. Покарання відбував в Архангельській обл (РФ). 1953 році амністований, працював у шахті в м. Караґанда (Казахстан). 1959 році знову заарештований, утік до Львова.
Співзасновник Українського національного фронту (1964), програма якого передбачала мирні методи боротьби за незалежність України. Резонансу набув «Меморандум УНФ ХХІІІ з’їздові КПРС» з вимогою переосмислити національні проблеми в СРСР, припинити арешти й переслідування української інтелігенції, ввести українську мову в громадські і культурні установи УРСР.
24 березня 1967 заарештований, за звинуваченням у антирадянській діяльності, засуджений. Покарання відбував у Владимирській в’язниці (РФ), де написав поетичну збірку «Невольницькі плачі», що 1984 вийшла друком у Лондоні.
У 1972 році відправлений на примусове лікування до психіатричної лікарні в м. Смоленськ (РФ), від 1976 року – у Львові. Один iз засновників політичного об’єднання «Державна самостiйнiсть України» (1990). Наприкінці життя опікувався відновленням УГКЦ, керував будівництвом жіночого монастиря у с. Гошів (Долинський р-н Івано-Франківської обл). Від 1990 року очолював Провід ОУН на Рідних Землях.
