На “Івченко-Прогрес” опановують технології зі створення прямотічного повітряно-реактивного двигуна, якого раніше в Україні ніхто не виготовляв. Згодом освоєні при створенні першого ППРД в рамках проекту “Блискавка” технології можуть стати за основу розробки й інших бойових ракет, зокрема гіперзвукових, стверджують на підприємстві.
Державне підприємство “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” ім. академіка О. Г. Івченка” (входить до складу ДК “Укроборонпром”) почало займатися розробкою прямотічного повітряно-реактивного двигуна для “безпілотного літального апарату”, за ініціативою КБ “Південне”, з 2014 року.
Після відпрацювання протягом 1,5 років низки науково-дослідних робіт, один з найбільш перспективних проектів був запропонований Збройним силам України.
“Один з них був дуже цікавий. І на цій основі виступили з пропозицією до командування наших Повітряних сил, а чи не зробити нам ракету. Яка могла б по суті замінити відому ракету Х-31, причому в новій якості”, – розповів керівник бригади відділу газодинамічних розрахунків і перспективних розробок ДП “Івченко-Прогрес” Олександр Єланьский в інтерв’ю програмі “Security talks з Валентином Бадраком”.
Варто відзначити, що в Україні раніше не виготовляли ні авіаційних ракет класу повітря-поверхня (таких як радянська Х-31), ні ППРД для них, тож починали практично з нуля.
В розробці двигуна став на пригоді досвід підприємства по розробці турбореактивного двоконтурного двигуна АІ-322Ф (встановлюється на китайський навчально-бойовий літак Hongdu L-15), а точніше напрацювання зі створення його форсажної камери.
“Фізичні принципи роботи, що форсажної камери, що прямотічного двигуна, вони дуже близькі. І ми спиралися на той досвід, який у нас був по цих двигунів”, – зазначив Олександр Єланьский.
Оскільки, першою чергою, мова йшла про створення разом з КБ “Південне” більш сучасної української версії ракети Х-31 – “Блискавка”, спеціалісти вирішили вивчити світові аналоги такої ракети, щоб уникнути більшості проблем, які виникають при розробці нових зразків озброєння.
“Для зниження ризиків при розробленні цієї ракети, ми запропонували (Міноборони при розробці аванпроекту) провести дослідження наявного в Україні аналогу ракет. Це ракета Х-31, вона в нас є й нам дали дві ракети для аналізу. Там були штатні системи й штатна конструкція, там тілько що не було бойової частини, а замість неї стояли телеметричні прилади, які мали за час польоту передавати інформацію про системи ракети на наземну станцію керування”, – повідомив начальник проектного комплексу КБ “Південне” Дмитро Калиниченко.
“Тому саме дослідження цього аналога дозволяє нам і знизити ризики при створенні, і мати впевненість, що ми можемо створити таку ракету силами українських підприємств”, – наголосив він.
Окрім радянської ракети, спеціалісти КБ “Південне” та ДП “Івченко-Прогрес” за відкритими матеріалами ознайомилися з конструкцією та досвідом створення китайської ракети YJ-12 (протикорабельна надзвукова ракета з дальністю до 400 км), японської XASM-3 (надзвукова протикорабельна ракета з дальністю до 200 км), французької ASMP-A (надзвукова ракета з дальністю до 300 км) та американських ракет-мішеней GQM-163 Coyote (використовуються як імітатори радянських/російських надзвукових ракет).
Досвід створення останньої став у пригоді для розрахунків зменшення вартості ракети “Блискавка” та нового прямотічного повітряно-реактивного двигуна, оскільки радянська Х-31 була занадто дорогою.
“Ця зброя має мати адекватну ціну. Ті матеріали, які використані в Х-31, це дуже дорого і не скрізь вони є”, – відзначив Олександр Єланьский.
При розробці нового двигуна на “Івченко-Прогрес” врахували не лише вартість матеріалів, а й простоту їх придбання та незалежності при виробництві від інших країн. В майбутньому виготовленні таких двигунів та ракет пріоритет наданий саме вітчизняним постачальникам.
Після вивчення досвіду інших країн та проведення розрахунків на держпідприємстві почали займатися власне відпрацюванням нових технологій.
“В першу чергу це були системи розпалу камери згоряння. Ми відпрацювали елементи, перевірили їх у всьому робочому діапазоні роботи двигуна, в тому числі відпрацювали піророзжіг – розпал піротехнічними засобами. паралельно відпрацювали й одну з важливих критичних технологій – теплозахисне покриття”, – розповів керівник бригади відділу газодинамічних розрахунків і перспективних розробок ДП “Івченко-Прогрес”.
“І наступної критичною технологією була відпрацювання сопла. Ми до цього ніколи такими соплами не займалися. була створена спеціальна модель, на якій відпрацьовувалися характеристики такого сопла – виконували продувки, пропалювання. На сьогодні у нас відпрацьовано три критичних елементів”, – додав він.
Таким чином наразі опановані критичні технології й існує можливість приступити власне до створення й початку випробувань виробу в зборі.
“На сьогодні у нас є результат, який дозволяє нам не боячись приступати до розробки й виробництва такого двигуна”, – наголосив Олександр Єланьский.
За його словами зараз прийнято рішення створити зменшену модель нового вітчизняного ППРД і роботи над цим вже йдуть, для того, щоб відпрацювати взаємодію з вхідним пристроєм літального апарату (ракети “Блискавка”) і весь процес розпалу й горіння в камері згоряння. Наступний етап – створення повноцінного двигуна.
Варто додати, що хоч зараз працюють над двигуном адаптованим для досить невеликої ракети класу “повітря-поверхня” (“Блискавка”) напрацювання та опановані нові технології згодом можуть дозволити створити й зовсім інші ракети. Адже двигунами такого типу оснащується велика кількість сучасних систем.
Зокрема, надзвуковими прямотічними повітряно-реактивними двигунами оснащуються сучасні протикорабельні ракети морського, наземного та повітряного базування (наприклад індійський PJ-10 BrahMos чи російський “Оникс”) або керовані ракети великої дальності класу “повітря-повітря” (європейська MBDA Meteor). Раніше ППРД також застосовувалися в зенітних ракетних комплексах.
Більш того, ППРД є основним маршовим двигуном перспективних гіперзвукових ракет, розробкою яких наразі так заклопотані провідні країни-розробники озброєнь світу. Таким чином, опанувавши цю технологію Україна може почати розробку й власних гіперзвукових ракет.
Власне кажучи, на “Івченко-Прогрес” вже ведуться певні розрахунки по створенню таких двигунів.
“Є також розрахункові роботи з досягнення швидкості понад 6 Махів (зазвичай 1 Мах дорівнює швидкості приблизно 1000 км/год, тобто швидкості звука. Гіперзвукова швидкість досягається при 5 Махах). Там ми теж проводимо певні дослідження”, – повідомив начальник відділу маркетингу і науково-технічної інформації ДП “Івченко-Прогрес” Сергій Дмитрієв.
Автор – Олег Шульга; джерело – Defense Express
