Останній ривок перед основним етапом лікування. Днями одному із нових пацієнтів благодійного проекту «Біотех-реабілітація поранених» панові Василю виконали підготовчу операцію. У ході оперативного втручання лікарі клініки ilaya вже підготували реципієнтне ложе: обробили та підготували обидва кінці травмованої кістки до імплантації кісткового матриксу та застосування клітинних матеріалів.
Певний час після операції боєць має відновлюватися: цей період пан Василь проведе вдома, у колі родини. За кілька тижнів він повернеться до клініки, і вже після огляду лікарі визначать точні дати подальших етапів лікування. Пана Василя волонтери відвідали на наступний день після болісної операції. Чоловік не дуже веселий: і біль дається взнаки, і тривалий період лікування, що виявилося геть марним. Лиш тільки тут, у рамках проекту, пан Василь отримав надію на зцілення.
Пан Василь досить мовчазний, закритий. Чоловік родом з Житомирщини, веде сільське господарство у власній господі, в книжках таких як він називають «сіль землі». Каже, до війська спочатку призвали на десять днів. Та коли видали новісіньку форму, пан Василь зрозумів: ці десять днів дещо затягнуться. Так і вийшло: спочатку на місяць, потім іще на кілька тижнів, потім вже перестав і рахувати. Служити довелося у танкових військах. Вже зовсім скоро пішли люті бої: бійці 30 ОМБр захищали від терористів Донеччину.
Трохи розповів про безлад першого року війни: армія ще ніяка, командування розгублене, логістика на нулі. Каже, забезпеченням підрозділу довелося перейматися самим воякам. Розповів про випалені війною села, про покинуті оселі та господи, про свійську худобу та тварин, які жалібно закликали до хазяїв, що втекли з-під самих обстрілів. На очах майже бринить сльоза: зі справжнім болем пан Василь розповів про те, що вразило на війні чи не найбільше. Каже, просто перед танком стоять безмежні поля стиглої пшениці. І коли танкова гармата мусить стріляти у ворога, вся ця пшениця просто марно горить.
Поранення пан Василь зазнав під Степанівкою, що неподалік від Савур-могили, під час потужного ворожого обстрілу. Осколок влучив у руку: перебив нерв, тяжко потрощив кістку. Два роки чоловік лікувався у державних шпиталях, та за весь цей час дежавна медицина так і не допомогла. Тяжкий перелом не зрісся, нерв не відновився, поранену руку вкоротило на 4 сантиметри і тяжко викрутило. На питання «Що ж далі?» лікарі знизували плечима – а що ж, мовляв, дехто он ходить взагалі без рук. Зрештою пан Василь просто вжахнувся: чоловік усвідомив, що він на межі ампутації, а тут, у державних шпиталях, йому ніхто не допоможе. На щастя, хтось із сусідів в шпиталі порадив звернутися у «Біотех». Пан Василь дослухався до поради, і, після первинного обстеження, долучився до проекту.
В рамках «Біотеху» пану Василю вже дещо витягнули тканини руки і вивели кістку у фізіологічне положення, крім того, підготували кістку до подальшої трансплантації. За певний час клітинні матеріали, що саме дозрівають у лабораторії, мусять повністю відновити цілісність кістки і повернути руці значну частину функціональності.
Весь курс лікування пана Василя волонтери People’s Project оплачують самотужки: адже держава подібні методи лікування не фінансує, якось же «заживе саме». Повна сума складає понад 450 тисяч гривень. Значна частина цих коштів вже зібрана, тут допомогли і роботодавці пана Василя, підприємство Wiedemann, і волонтери із Благодійного фонду «Овес». Та лікування триває, і невдовзі потрібно переказати решту коштів на відновлення чоловіка. Саме тому волонтери вкотре звертаються до небайжужих людей: лише ваша допомога, ваші благодійні внески в рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених», допоможуть нам повернути і пана Василя, і інших пацієнтів проекту до нормального людського життя.
