Він іде, поки іще спираючись на милиці, а вона підтримує його під руку. Він стоїть біля стіни, позує для невеликої фотосесії – успіх же, хоч і не разючий, а нога нарешті зростається – а вона, мов горобчик, чимдуж тулиться до нього і несміливо посміхається. Поруч, поближче – якщо це не любов, що ж тоді таке та любов?
Даруйте за цей ліричний відступ: побачити цю прекрасну пару, що наче світиться від тихого сімейного щастя, було і справді дуже незвично. До клініки завітав Сергій, пацієнт проекту «Біотех-реабілітація поранених» та його тендітна дружина – завжди опорою зраненому чоловіку.
Сам сапер, Сергій зачепив ворожу розтяжку. Рвонуло сильно: ногу хоч і не відірвало, проте сильно скалічило, стегно побило на шматки, а нерв, що відповідає за рух стопи перебило. З часом, навіть після семи операцій у військових шпиталях, кістка так і не зрослася, нога вкоротилася на 4 сантиметри, а стопу скорчило і покрутило. Погляньте лише, з якою кашею замість кістки Сергій долучився до проекту.
Допоміг саме «Біотех»: хоч поки і з допомогою милиць, та Сергій завітав до клініки вже на власних ногах. В рамках проекту Сергію дещо перебрали скалічену ногу, місяці зо три тому трансплантували у місце дефекту спеціальний кістковий фрагмент і заповнили зону ураження клітинними матеріалами. Нині ж Сергій прибув на контрольний огляд. Рентген показує: кістка нарешті зростається.
Може, на конкурсі краси стегнових кісток він і не взяв би першого місця. Проте ще трохи зростеться, трохи зміцніє, Сергій буде навантажувати ногу потроху все дужче, і от з часом зможе по-людськи повноцінно ходити. Основний курс лікування ми давно оплатили, тому поки жодних питань щодо рахунків Сергія не виникає. Між тим, нашої з вами допомоги гостро потребують інші бійці проекту: як ви пам’ятаєте, держава відновлення таких бійців і далі не фінансує, і навіть не збирається фінансувати, тому ставити їх на ноги волонтери People’s Project можуть виключно коштом волонтерської допомоги.
