Днями «кіборг» Віталій Григор’єв, один із перших, найтяжчих і, скажемо чесно, майже безнадійних пацієнтів проекту «Біотех-реабілітація поранених» вперше за два роки встав і зробив перші кроки на власних ногах! Скажемо більше — це стало абсолютною несподіванкою не лише для волонтерів People’s Project, які зібрали півмільйона гривень пожертв на його лікування, а і для лікарів клініки ilaya, які й не очікували такого обсягу й темпів відновлення. Це справжнє диво! Диво, яке стало можливим лише завдяки небайдужим українцям.
До участі у проекті Віталій долучився два роки тому і, в принципі, пройшов той же шлях, що й інші пацієнти — ну, вберегли, не відрізали обидві ноги. Ну, зрештою, подолали численні осередки остеомієліту. Ну, щось десь потрошку імплантували і зрощували. Та якихось радикальних зрушень за цей час так і не відбувалось – усі два роки Віталій лишався прикутим до візка. Ще восени він був закутий у громіздкі апарати Ілізарова та відновлювався після чергової коригуючої операції. Якогось разючого успіху чи прориву найближчим часом не чекав ніхто, та Віталій знайшов, чим здивувати! Всі маленькі й непомітні перемоги цих тяжких років нарешті склалися воєдино і стали очевидні: днями, вперше за два роки страждань, Віталій нарешті САМОСТІЙНО ПІШОВ!
Весь процес лікування йшов дуже тяжко. Та з урахуванням того, що обидві ноги Віталію хотіли якнайшвидше відтяти, два роки — це практично ніщо. Травми Віталій отримав ще в січні 2015-го, в жорстоких боях за Донецький аеропорт. На злітній смузі, просто за кілька метрів від чоловіка, жахнула мінометна міна. Шістнадцять бійців тяжко посікло осколками, Віталію ж перетворило на фарш обидві ноги – порвало і м’язи, тяжко потрощило й кістки. Парамедики стабілізували стан чоловіка і якнайшвидше доправили його до шпиталю.
В державних шпиталях обидві ноги чоловікові хотіли просто ампутувати. Віталій не погодився: каже, якщо шанс усе ж є, було б дуже нерозумно ним не скористатись. Два роки тривало лікування у проекті «Біотех-реабілітація поранених», і скажемо чесно, з відверто поперемінним успіхом. Було усе. І гнійно-некротичні процеси. І незрощення. І остеомієліти. І численні пластики з репозиціонуванням. І місяці в апаратах Ілізарова та зовнішньої фіксації. Інколи наче все йшло на краще, та зненацька знову спалахувала кісткова інфекція, адже рани Віталія було з самого початку тяжко інфіковано. Зрештою, один із гомілкових суглобів хотіли взагалі зафіксувати жорстко і нерухомо — через тяжкі травми стопу викрутило і скрутило, тож жодних надій, що стопа взагалі працюватиме, майже не було. Та й тут Віталій здивував лікарів — потроху розрухав, розробив, тож після певної пластики на сухожиллях, стопа повернулася у природне положення і має працювати нормально. А тут ще й встав і пішов — і це взагалі, хоч і очікуване, але справжнісіньке диво.
Чи одужає Віталій у повній мірі, буде видно надалі. Втім те, чого чоловік сягнув насьогодні — дійсно, певно, найбільший успіх на даному етапі лікування. Але ж Віталій — далеко не єдиний тяжкопоранений боєць, від лікування якого фактично відмовилася держава. У черзі на участь в проекті «Біотех-реабілітація поранених» лише насьогодні стоїть 12 бійців! І їхній шанс на одужання, на повернення до нормального життя, у наших із вами руках — коштом благодійних внесків у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених» ми можемо реалізувати цей часто мізерний шанс.
А депутатам, які ділять бюджетний “пиріг” варто вже відповісти на питання: півмільйона гривень за вилікування захисника України з бюджету: це багато? Звичайно ж, ні. Просто, немає політичної волі, прийняти рішення, що бійцям треба дати шанс відновити каліцтво, а не прирікати їх на ампутацію за державний кошт.
