Днями юний Богдан пройшов контрольний огляд у клініці. Півтора місяці тому хлопчині провели основну операцію – заповнили місце кісткового дефекту клітинними матеріалами. Огляд показав: жодних несподіванок, зрощення йде за планом, тож нині хлопчина може починати процес активної реабілітації. Донедавна Богдан іще користувався ціпком, нині ж лікар порадив менше налягати на додаткову опору і починати ходити вже повністю самостійно. Ще трохи – і Богдан рушить до Польщі, де має пройти інтенсивний курс реабілітації та трохи перепочити після всіх мордувань.
Богдан долучився до проекту «Біотех-реабілітація поранених» з незвичним пораненням: ще два роки тому під ногами хлопчини жахнула ворожа міна, осколком вибило шмат кістки із гомілки. Так, кістка зрослася, проте із отвором посередині: гомілка Богдана нагадувала вушко голки. Приємного мало: кістка не тримала значних навантажень і могла зламатися щосекунди, а коли Богдан намагався хоч якось ходити, нога сильно спухала й нестерпно боліла. Лікарі ж розводили руками і радили терпіти – може, десь якось зростеться саме. Крім всього іншого, м’які тканини – шкіра, м’язи у зоні поранення, сильно зарубцювалися, а це заважало подальшому лікуванню. Тож уже в рамках «Біотеху» Богданові спочатку провели кілька пластичних операцій, підготували м’які тканини та саму кістку, а згодом і ввели у місце ураження кістки клітинні матеріали. Так, зрослося – далі ж, сподіваємося, буде лише зміцнюватись.
На лікування Богдана волонтери People’s Project витратили майже 400 тисяч гривень. Геть невелика ціна того, аби молодий ще хлопчина не скнів довіку на ліжку, а жив повноцінним нормальним життям. Такий шанс він має саме завдяки вам – адже всі ці кошти ми зібрали у якості народних пожертв та допомоги окремих благодійників. І ми, і сам Богдан щиро вдячні вам за допомогу! Втім, святкувати рано: адже Богдан – геть не останній учасник проекту «Біотех-реабілітація поранених». Постріляні, посічені, зневірені, ці хлопці віддали здоров’я за наш із вами спокій. Тож якщо держава махає на них рукою, ми з вами просто не маємо морального права полишити їх в біді.
