Народна хвиля декомунізації охопила чергових 12 об’єктів у Києві

У столиці активісти продовжують декомунізовувати місто від радянських та комуністичних об’єктів та меморіальних дошок. Після першої акції пройшло тільки три тижні, а у Києві декомунізували чергових 12 об’єктів. Натомість позиція КМДА залишається незмінною – закон про декомунізацію саботується та виконується абсолютно вибірково.

Згідно із Законом України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” 21 травня 2016 року минув останній термін, до якого місцева влада та керівники ОДА були зобов’язані демонтувати усі пам’ятні знаки у населених пунктах, які підпадають під дію Закону.

На жаль, згідно із моніторингом громадських активістів, станом на 24 серпня 2016 року у столиці ще лишалось 86 об’єктів, які підпадають під дію Закону і не були демонтовані міською владою, попри численні звернення громадян.

Зважаючи на саботаж з боку КМДА, наголошуємо, що з 21 травня 2016 року будь-який громадянин України має повне право декомунізувати своє рідне місто від символів тоталітарних режимів.

Наприкінці вересня у Києві активісти ініціативи “Київські месники” продовжили декомунізацію у місті. Зокрема були демонтовані дошки:

1. Київському підпільному міському КП(б) України (вул. Гоголівська 39)

Дошка присвячена міському комітету Комуністичної партії України.

2. Щусєву Олексію, архітектору Лєнінського мавзолея (вул. Щусєва, 30/6) Незважаючи на саму постать Щусєва, напис на дошці пропагує більшовизм і підлягає під декомунізацію.

3. Кайсарову Паїсію Сергійовичу (вул. Кайсарова, 1)

Дошка встановлена на честь генерала Російської армії, який не мав ніякого відношення до України. Дошка встановлена 2012 року за ініціативи російських імперських організацій м. Києва (http://srn.rusidea.org/?a=400400128)

4. Шутову Степану Федоровичу (вул. Машинобудівна 42)

Добровільно вступив до лав Червоної гвардії та партизанських загонів 1917 року. Учасник боїв з Армією УНР у 1920 р. під час спільної наступальної операції війська польського та Армії УНР на Київ.

5. Школа партизанського руху (вул. Івана Крамського 10)

Український штаб партизанського руху — орган керівництва радянськими партизанськими формуваннями, начальником якого був заст. наркома внутрішніх справ УРСР чекіст Тимофій Строкач. Він безпосередньо керував диверсіями та репресіями проти українського населення та націоналістичного руху опору.

Деякі меморіальні дошки та об’єкти поки що були тільки обмальовані. Маємо надію влада все-ж змінить свою позицію і прибере їх з публічного простору м. Києва:

1. Пам’ятник Карбишеву Дмитру Михайловичу (вул. Копилівська, 36)

З грудня 1917 р. вступив до лав Червоній гвардії, воював проти Центральної Ради. Учасник збройних сутичок з українцями в районі Могилів-Подільського. Придушував селянські повстання на Поволжі (1920), учасник та виконавець політичних репресій. Після окупації УНР (1921) – начальник інженерних військ України.

2. Ватутіну Миколі Федоровичу (пр. Генерала Ватутіна 14а)

Радянський воєначальник, генерал армії (1943), Герой Радянського Союзу (1965, посмертно). Учасник боїв з українськими селянськими підрозділами у 1920 р. на території Лівобережної України. Під час Другої світової війни загинув від ран одержаних у бою з українськими повстанцями.

3. Пам’ятник Миколі Островському (Повітрофлотський проспект 35)

Чекіст, більш відомий як радянський письменник. Брав участь у боях з Армією УНР, каральних операціях проти селян Ізяславщини (тепер Хмельницька область). Згодом працював у ЧК, виконавець політичних репресій.

4. Командний пункт 167-ї дивізії (вул. Вадима Гетьмана, 2)

У цьому будинку містився командний пункт 167 Сумсько-Київської двічі червонопрапорної стрілецької дивізії, звідки командування 38 армії доповіло генералу Ватутіну М.Ф. про визволення Києва від німецько-фашистських загарбників.

5. Шутову Степану Федоровичу (вул. Полковника Шутова 1)

Добровільно вступив до лав Червоної гвардії та партизанських загонів 1917 року. Учасник боїв з Армією УНР у 1920 р. під час спільної наступальної операції війська польського та Армії УНР на Київ.

6. Кроніку Олександру Львовичу (вул. Хрещатик 15)

Добровольцем воював проти Армії УНР, пізніше добровільно поїхав на фронт проти Фінляндії. Більшовицький військовий діяч.

7. Ковпаку Сидору (вул. Липська 12/5)

Член російської більшовицької партії з 1919 року. У добу Перших Визвольних змагань в Україні очолював російський диверсійний загін, що боровся з військами Гетьмана Павла Скоропадського разом із загонами Пархоменка. Згодом був бійцем 25-ї Чапаєвської дивізії на Східному фронті, де роззброював козаків, брав участь у боях з російськими арміями генералів А. І. Денікіна та Врангеля на півдні України.

Закликаємо киян приєднуватися до процесів декомунізації у місті, відстоювати перейменування вулиць на честь визначних українських діячів та проявляти ініціативу у знесенні пам’ятних знків тоталітарному совєцькому режиму.

До свята Покрови та Дня захисника України 14 жовтня у Києва не має залишитись жодних об’єктів, які пропагуються довголітню совєцьку окупацію та возвеличують СРСР.

Київ – місто Українських Героїв!

Слава Україні!

Прес-служба ініціативи “Київські месники”