Боєць 30ї бр. розказав подробиці мінометного обстрілу

боєцб 30 мех.бр

Сьогодні волонтери People’s Project http://www.peoplesproject.com відзняли інтерв’ю пораненого героя з Новоград-Волинського. Знайомтесь, це Олександр http://www.peoplesproject.com/oleksandr-27-rokiv-vartist-likuvannya-280-289-grn/ , 28 років. Мобілізований 22 березня 2014р., старший солдат.

В результаті важкого поранення під час бою, в Олександра  деформована права стопа. Боєць відчуває болі при ходінні, а кожного дня після обіду стопа набрякає і біль посилюється. В такому стані Олександр перебуває вже близько року. Він не може працювати та фактично залишається інвалідом. У разі відсутності лікування, стан ноги погіршуватиметься, що приведе до ампутації частини кінцівки. Детальніше про те, як лікують Олександра, можна прочитати за цим посиланням http://www.peoplesproject.com/oleksandr-27-rokiv-vartist-likuvannya-280-289-grn/.

Зараз, на рідній Житомирщині, на героя чекає родина – дружина, 5-річний син та 1,5-річна донька, народжена саме у час участі Олександра в АТО

Наразі, боєць проходить курс лікування сучасними біотехнологіями за проектом «Біотех-реабілітація поранених» http://www.peoplesproject.com/biotech/Перший етап лікування (пластична операція) позаду. Зараз на Олександра чекає реконструктивно-відновлювальне лікування стопи, що допоможе вивести кістки стопи у фізіологічне положення та повернути нозі повноцінні функції.

Олександр служив в 6й роті другого батальйону 30ї механізованої бригади. Потрапив під мінометний обстріл в поселення Червона Поляна, Луганської обл. (неподалік від Лутугиново).

«Ми тільки вийшли з оточення під Міусінськом. Потім були два дні тиші. На другий день приїхали наші ГРАДи, постояли 15 хвилин, тільки поїхали і нас почали накривати мінометом», – розказує боєць, –

«Йшли я і механік, позаду – командир іншого взводу. Перший снаряд з міномету полетів в нього, прошив серце. Командир загинув на місці. Другий снаряд з міномету впав поряд зі мною, осколок полетів в ногу. Я добігав до танка 100 метрів, пролежав під ним. Коли обстріл закінчився, виліз і пішов до наших. На ногу, правда, наступати не міг, бачу – в мене там дірка, кістку видно, кров біжить… Дійшов до хвіртки на одній нозі. Ще по дорозі побачив командира. Лежить. Я хлопців гукнув, вони до нього – але він вже був 200й…»

Евакуювати Олександра змогли тільки на другу добу. Весь цей час він тримався на обезболюючих. Потім, майже півтора роки хлопця лікували по різних військових шпиталях. Зі стопи вилучили дрібні осколки, встановили вак-апарат та закрили рану. Лікування травми кісток не проводилося, тому кістки стопи так і залишилися зміщеними та невідновленими.

Лікарі клініки iliaya https://www.facebook.com/biotech.reabilitacia/?fref=ts борються за відновлення функції руху стопи Олександра. Гроші на його лікування вже зібрані, дякуючи пожертвам небайдужих. Але черга хворих на лікування біотехнологіями не зменшується. Бійцям пропонують ампутацію і протезування. Ці методи є оплачуваними і запланованими Державою. Тож, в хлопців нема вибору, їх просто змушують погоджуватись на ампутацію.

Не можна дозволити просто так руйнувати нашим захисникам здоров’я. Тож, волонтери продовжують збирати кошти на лікування хлопців. Рух кожної гривні можна прослідкувати в прозорій звітності за цим посиланнямhttp://www.peoplesproject.com/biotech/#report.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа