Відроджено могилу сірожупанників

23 вересня 2012 р. в с. Холодець Волочиського району Хмельницької області урочисто відкрито пам’ятник на братській могилі вояків Армії УНР.

Протягом року активісти Благодійної ініціативи “Героїка” досліджували архівні документи, опитували старожилів, залучали доброчинців та небайдужих, аби спорудити на могилі вояків пам’ятник.

Сімнадцять козаків та старшин 10-го полку сірожупанників потрапили в полон до більшовиків після бою, який відбувся 1 червня 1919 року під селом Купіль. Того ж дня полонених розстріляли на березі ставка в селі Холодець. Ці події висвітлив часопис “Український козак” (ч. 43, 31 серпня 1919 р.).

20 липня 2012 р., в рамках краєзнавчої експедиції місцями боїв Армії УНР на Західному Поділлі, ми відвідали місце поховання сірожупанників. Пам’ять про цю трагедію в селі збереглася. Розповідь про розстріл на березі ставка переказувалася від батьків до дітей. Місцеві мешканці назвали й кількість страчених “петлюрівців” – 17 осіб, що відповідає публікації в часописі “Український козак”.

8 вересня розпочалося будівництво пам’ятника, до якого, в різний спосіб, долучилось декілька сотень осіб практично з усіх областей України. Будівельними роботами керував майстер “Героїки” Олег Собченко. До відновлення вояцької могили доклались і місцеві селяни, і патріоти із сусідніх сіл.

В урочистий день відновлення могили на сільський цвинтар Холодця прибули гості з Києва, Тернополя, Хмельницького, Волочиська, українці з Польщі. За участі селян почався мітинг-реквієм. Відкрив його координатор “Героїки” Павло Подобєд, який розповів про історію поховання.

Пам’ятник освятило духівництво УАПЦ. Протоієрей Василь (парох с. Холодець), протоієрей Олександр (парох с. Попівці) та митрофорний протоієрей Володимир (парох с. Порохня) відправили за загиблими панахиду. Під час виконання державного гімну почесна варта віддала сальву над могилою полеглих. До присутніх промовляли жертводавці та представники сільської ради, які пообіцяли дбати за могилою сірожупанників, які знайшли свій останній прихисток у селі Холодець.

“До відновлення поховання долучилось чимало небайдужих, – розповів Павло Подобєд. – У тому числі й редакція газети “Незборима нація” та Історичний клуб “Холодний Яр”… У пам’ятник вкладені значні матеріальні та організаційні ресурси. Однак, коли замислюєшся над тим, якою ціною заплатили цих сімнадцять хлопців за ідею незалежної України – розумієш, що ми зробили крихту того, що мали б зробити”. А майстер “Героїки” Олег Собченко додав: “Холодець мені запам’ятається самопосвятою місцевого пароха отця Василя та його дружини. Це жертовні люди”.

“Моя родина брала участь у збройній боротьбі за незалежність у 1940-х роках, – розповів отець Василь. – Відтак питання моєї участі в будівництві пам’ятника було вирішено ще до того, як пан Собченко звернувся по допомогу. Ми будемо продовжувати нашу багатолітню традицію: у Провідну неділю розпочинатимемо відправу на цвинтарі саме з могили воїнів Армії УНР”.

Наприкінці меморіальних заходів було продемонстровано фільм Івана Канівця “Українська революція”. Стрічка зібрала повну залу сільського клубу. Фільм нікого не залишив байдужими. Аплодували стоячи.

Підвів підсумок Святослав Знахарук, мешканець села Холодець, активний учасник будівництва пам’ятника. “Я двічі звертався до обласної влади з проханням впорядкувати могилу українських вояків та встановити пам’ятник, – сказав він. – Однак, у влади не було бажання, а ось у хлопців та дівчат з “Героїки” було. Тепер дбатиму за могилою. Поки живий, вона не заросте будяками і на ній завжди будуть свіжі квіти”.