Із полтавської Гетьманської столиці на весь світ лунає слава родини Чижевських

До Полтави й над Рось, до Києва й Варшави, на береги Сяну привезли ми з Гадяча щирі відчуття величі Української Незалежності, міцності народного духу, національної єдності й свободи.

ДЧ1 Усі разом!

У Гетьманській столиці згідно з рішенням сесії районної ради з ініціативи громадськості та рідних наших земляків на фасаді будівлі фінансового управління районної державної адміністрації встановлено меморіальну дошку Павлові, Григорію та Миколі Чижевським – громадським, політичним і військовим діячам кінця ХІХ – початку ХХ століття.

ДЧ3 Співорганізатори

Павло Чижевський – один із тих, хто боровся за свою самостійну державу – Українську Народну Республіку. Уродженець Гадяча – член Української Центральної Ради, торгово-фінансових комісій УНР в Австрії, Чехословаччині, Польщі й Швейцарії, очільник міністерства фінансів Української Народної партії. До кола інтересів фахівця належали майнові й кредитні питання УНР в Берліні, Відні, Празі, а перові публіциста – низка статей та видань на актуальні теми суспільно-політичного життя й українського національного руху. Павло Чижевський – палкий поборник і народної освіти. У Женеві важливим для нього у формуванні політичних переконань було знайомство із земляком істориком і філософом, економістом і публіцистом, літературознавцем і фольклористом Михайлом Драгомановим. У швейцарській столиці помер Павло Чижевський, де й знайшов свій вічний спочинок.

ДЧ2 Нащадок

Сини Павла Чижевського – Григорій і Микола – народилися в селі Ціпки Гадяцького повіту, відстоювали волю народу зі зброєю в руках, ставши офіцерами армії Української Народної Республіки. Полковник Григорій Чижевський був губернським комісаром Центральної Ради та Директорії на Полтавщині, міністром внутрішніх справ УНР, учасником Другого Зимового походу, начальником артилерії Української повстанської армії. Відійшов за вічну межу в польському місті Келецьке. Підполковник артилерії молодший син Павла Чижевського Микола був учасником Першого зимового походу на посаді командира 4-ї гарматної сотні 3-го кінного полку, у складі Волинської повстанської групи взяв участь у Другому зимовому поході як командир комендантської сотні штабу Української повстанської армії. Після війни Микола Чижевський опинився в Польщі. Одружився, став професором металургії в Кракові.

ДЧ4 Сотник

Урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки родині Чижевських зібрала в Гадячі й гостей із нашого міста, Української столиці, Черкащини та з-за кордону. Слово видатним землякам присвятили перший заступник голови Гадяцької районної державної адміністрації Сергій Бондаренко, начальник фінансового управління РДА Оксана Кулик, сотник козацького товариства «Чорні запорожці» Роман Боровик. Правнук відомого діяча українського руху Павла Чижевського та внук відомого українського полковника Армії УНР Григорія Чижевського Роберт Чижевський висловив подяку місцевій громаді за ввічнення пам’яті його славних пращурів. Освятив меморіальну дошку родині Чижевських Благочинний Гадяцького району, настоятель Свято-Михайлівської храму Православної Церкви України протоієрей Олег Пограничний.

ДЧ6 З Чорними запорожцями

Кожен із нас із невимовною щирістю приїхав вклонитися світлій пам’яті великих синів України – Павла, Григорія й Миколи Чижевських. На пошану родини Чижевських співав народний артист України Тарас Компаніченко. Звучали його унікальні кобзи, на струнотримачах яких на мідних табличках – дарчі написи знаменитих митців. Бандура, виготовлена депутатом Української Центральної Ради, почесним козаком Синьої Дивізії, полеглим від нацистської кулі одним із провідників ОУН бандуристом Костем Місевичем та подарована 1930 року заступником міністра закордонних справ УНР Миколою Багриновським Рівненській гімназії, нині стала дарунком виконавцеві творів доби Української революції Тарасові Компаніченку від отця Миколи Бурядника з Чикаго. Ці реліквії пощастило тримати в руках і нам.

ДЧ5 Земляки

Ми вслухалися в акорди одного із Січових клейнодів – тулумбаса «Чорних запорожців», котрі відродили полк героїв боротьби за свободу України 1917–1921 років, продовжують його традиції та відновлюють пам’ять про визвольні змагання після І Світової війни. Серед козаків-«чорношличників» українці й поляки із Закерзоння. І мідний барабан усе кликав нас пам’ятати видатних земляків, котрі пішли у вічність на чужині, але чиї подвиги прислужилися Незалежності й Волі України, славлять рідний Гадяцький край й відгукуються в наших душах глибокою вдячністю їм за жертовність і непохитність. Із непорушною вірою в силу й непоборність українського народу кожен ще і ще віддавав шану світлим іменам Павла, Григорія й Миколи Чижевських та приніс святу пам’ять про них із Гадяча до рідних місць – Полтави, Києва, Василькова й Корсуня-Шевченківського, польської столиці й Перемишля – аби справа героїв була гідно пошанована.

Валентина Шемчук,

заслужений працівник культури України,

голова Полтавського обласного відділення

Міжнародної організації «Жіноча громада»

Опубліковано Громадське життя.