Чому є такою важливою думка громади?

Останнім часом, не тільки Україна, але й багато країн світу переживають серйозні суспільні збурення від політики популізму.
Заражену популістичною ідеєю масу людей переконати у зворотньому не допоможуть вже, ні «залізні» аргументи, ні звернення до вічних цінностей, а ні елементарні інстинкти самозбереження.
Минуле століття з московсько-марксистською революцією, з Голодомором, з фашизмом і нацизмом довели смертельну небезпеку популізму. Але ця хвороба не вилікувана і в цьому столітті. Нові, ще небезпечніші ліберально-популістичний ідеї з одного боку, та тоталітарні з іншого, шириться світом поїдаючи країну за країною.
Та популісти, не прилітають з космосу, не народжуються як гриби після дощу. Вони десь виростають, з кимось діляться своім світоглядом, показують свою працю. Нічого, не показує краще людину, а ніж її щоденне життя серед людей.
Перемога Зеленського минуло року є яскравим прикладом вмілого використання технології популізму. Аргумент: «Порошенко-злодій», абсолютно передбачено спрацював у суспільстві, де багато економіно-соціальних проблем, ще й підсилених війною. Проти психологічних технологій важко боротися взагалі. У кожній демократичній країні є спеціальні служби які відслідковують суспільні настрої, щоб передбачити небезпеку зовнішнього інформаційного втручання, або поширення небезпечних ідеологій.
На жаль, Україна до цього часу не змогла вичистити правоохоронну систему від московських агентів і тому є дуже вразливою до зовнішнього впливу. Це важкий і довготривалий процес. При теперішній московській агресії ми немаємо на це часу.
Відповідальність за Україну лежить не тільки на кожному конктретному українцю, але й на кожній локальній громаді, де він живе. У кримінальних кодексах багатьох країн існує поняття співзлочину через пасивність, у багатьох релігіях засуджується «пілатівське вмивання рук». Відповідь «як всі» не оправдовує вчинок людини.
Тому, є дуже важливим, і особливо зараз у час війни, для українців враховувати думку громади про ті, чи інші тенденції, які виникають у їхньому політичному середовищі. Потрібно публічно «дивуватися» з раптового «просвітлення» певних осіб, що стараються завоювати лідерство, чи якесь представництво. Бо за такими ініціативами, може цілком реально стояти не зміна поглядів конкретної людини, але її згода брати участь у певній політичній технології.
Прикладом, цьому є громадське життя у Лісабоні.
За часів президенства Порошенка, у Лісабоні дуже активним захисником п’ятого президента була така-собі Мирослава Мартинюк, голова Асоціації «Словесна піраміда». Відразу, після перемоги Зеленського на виборах минулого року, ця спритна пані почистила всі свої сторінки у соціальних мережах і з прихильника, паптово стала активним критикантом п’ятого президента.

24
Звичайно, таке її «просвітлення» викликає зневагу серед людей у громаді Лісабону, але у світі соціальних мереж, можна блокувати думки місцевих громад, де тебе всі знають і можуть дати оцінку. Десь в Україні, чи інших частинах світу, українці, прочитавши її пости можуть скласти для себе враження, що українська згуртована громада в Португалії активно підтримує реваншистську політику Зеленського. У гібридних політичних технологіях такі речі мають важливе значення.

25
Тому, просимо всіх активних українців нашої громади давати свою оцінку таким процесам і таким «лідерам» громадської думки. Це не прохання підтримувати певні політичні сили. Кожен має право вибирати для підтримки свого політичного лідера чи партію. Це лише прохання, не бути пасивними і активно виявляти агентів ворожого впливу.

26
P.S. 18 червня, пані Мартинюк надрукувала на своїй сторінці у ФБ пост про злочини Порошенка. Очевидно, що вона не є слідчим і дає оцінку подій в Україні, свідком яких вона стовідсотково не могла бути. У людей, які знають Мартинюк, її пост викликав великий сумнів, що вона його написала самостійно. Отже виникає важливе питання: чи це ініціатива самої Мартинюк і хто її попросив поставити під своїм ім’ям такий текст?

Опубліковано Громадське життя.