Західно-совєтська з ноткою національного – так у діях нинішньої державної влади виглядає світоглядно-гібридний проект повоєнної України.
Скажете, так чим же вона відрізнятиметься від довоєнної?! Адже саме такою, світоглядно розірваною вона й була до 24 лютого 2022-го!
Хіба тим, що менше буде відвертої Московщини. Але хоча під час війни ми намагаємося всім миром виганяти її поганою мітлою через двері, все одно вона лізе в нашу хату через світоглядну шпарину совєтчини. Бо ж і сама совєтчина – це виплід Московщини.
Зрештою, дії нинішнього політичного класу (язик не складається і пальці відмовляються писати «еліти») не можуть бути інакшими. Він не має світоглядного стержня, а тому навіть в умовах війни троїться між протилежними тенденціями – аби всім догодити! Як того й вимагають закони політичної технології…
Його представники в кращому разі є світоглядно-нейтральними, а в гіршому – це продукт совкового і постсовкового (читай московського колоніального і постколоніального) менталітету.
Війна з московським агресором заставляє їх позиціонуватися з українською ідентичністю. Хоча вона для них і не є органічною. Звідси й «Слава Україні!» та стрімко вибухлий націоналістичний наратив у публічній інформаційній площині.
Але ж денаціоналізований партнерський Захід хіба що з уваги на воєнні обставини терпить цей наратив і при кожній нагоді дає зрозуміти, що він небажаний. Звідси й виведення історії України з категорії обов’язкових предметів у мультипредметному тесті українських шкільних випускників.
Але ж, не зважаючи на всі звірства московського агресора, частина українського суспільства так і не спроможна позбутися ознак московської ідентичності та ментальності. Й переважно не тому, що є світоглядно переконаними прихильниками «русскава міра». Але тому, що йому просто побутово некомфортно переходити зі звичного «язика» на українську мову, чи так же звично не отримувати вітання до «дня 8 марта».
Й замість того, аби виконувати місію світоглядного формування українського суспільства й виведення його з постколоніального московського блуду, чинний політичний клас йде назустріч такому виборцю. Тим більше, що власна підсвідома совєтчина спонукає до цього кроку. Звідси й ота шалена пропаганда легітимності «празднічка 8 марта» на послушних телеканалах. Й несть числа того всього іншого московського, що настирливо лізе в шпарину совєтчини…
Одним словом, і богові свічка, і дідькові кочерга!
Народ, як завше, мудріший за свою недолугу псевдоеліту. Пережив валуєвих, маланчуків, табачніків!… Переживе і цих каліфів, що прийшли в космічному вимірі навіть не на годину, а всього лише на мікросекунду й вважають, що можуть вершити долю тисячолітньої нації.
Шкода, що післявоєнна Україна знову буде занурена в світоглядну роз’єднаність!…
Але й присуд собі цей клас управляючих українською землею також виписав…
Очищення триватиме довго!
Сповідники української мрії, наберіться терпіння й правильно розраховуйте сили!
Олександр Сич
