Отамани Холодного Яру – (100 років тому)

09_28_Отамани УНР 02

100 років тому:

28.09.1922 (в літературі також 29.09.1922) – у м. Звенигородці на Черкащині на інспірованому чекістами «з’їзді повстанських отаманів» Холодного Яру та Чорного Лісу заарештовані отамани Ларіон Завгородній, Денис Гупало, Мефодій Голик-Залізняк, Трохим Компанієць, Кость Здобудь-Воля, Іван Ляшенко, Григорій Яковенко, Юрій Дроботковський, Василь Ткаченко. Під арештом перебували в Лук’янівській в’язниці м. Києва. 2 лютого 1923 надзвичайною сесією Київського губернського трибуналу засуджені до смертної кари. 9 лютого 1923 смертники підняли повстання і разом з іншими ув’язненими українськими патріотами (38 осіб) загинули в нерівному 4-годинному бою. Окремі отамани, як Лютий, Чорний Ворон, Вороний, запідозрили провокацію і на «з’їзд» не прибули. Чекістська спецоперація почала розроблятися ще з березня 1922 і полягала в тому, щоби під гаслом об’єднання партизанських загонів з метою підготовки до Всеукраїнського повстання створити «Чорноморську повстанську групу» із загальним штабом та командуванням. Звісно, що керувати процесом об’єднання мали завербовані чекістами провокатори. Вже після арешту командирів чекістський агент «сотник Завірюха» з псевдоповстанським загоном виловлював розпорошених повстанців, що залишились без командування.

Чому досвідчені вояки-отамани повелись на таку невигадливу провокацію можна вишукувати чимало причин, проте дві головні є очевидними. Найперше згубну роль відіграв емоційний чинник, коли втома від багаторічної війни та повстанської боротьби приспала обережність і командири повелися на фальшиві гасла, що виявилися співзвучними з їхніми мріями про Всеукраїнське повстання і врешті остаточне видворення окупантів з української землі. Друга не менш важлива складова успіху чекістів крилася в тому, що повстанські загони були розрізнені й не мали спільного командного центру, а найголовніше спільної потужної системи розвідки й контррозвідки то ж не зуміли розпізнати більшовицьких агентів. Подібну тактику створення псевдоповстанських загонів та центрів застосовували енкаведисти у боротьбі з УПА та ОУН. Проте в цьому випадку не все відбувалось згідно їх планів, оскільки тепер у смертному бою зійшлись зі значно організаційно потужнішим і структурованим визвольним рухом й часто добре сплановані та ретельно підготовані провокації зазнавали провалу.