Громадський примітивізм

Наспіває час, коли звичайна людина яка працює майже ціле своє життя в українській громаді у діаспорі приходить до сумного висновку, що дуже багато осіб котрі уважають себе громадськими діячами це фактично малі особи котрі керуються вузькими інтересами, а то і здебільша власними егоїстичними. Це явище фактично більш помітне сьогодні, тому що майже все наше “найкраще покоління” відійшло і залишилися здебільша маргінесові його представники та діти і онуки того покоління які в більшості позбавлені ідеології, а до принципів ставляться дуже гнучко.

Мої батьки були зареєстровані американські виборці як Республіканці. Це були Республіканці Айзенгавера, Голдвотера і Рейгена. Їхня ідеологія яка керувала їхнім життям мала анти радянську і анти москальську основу. Республіканські консерватисти користувалися такими фразами як холодна війна, залізна заслона, імперія зла. Оскільки майже ніхто з них не був багачем, гроші були важливим фактором тільки для того щоби виплатити кошти, житла, прохарчування, забезпечення медичної опіки, навчання на вищих інститутах своїх дітей та подбати фінансово про вінчання тих дітей і свій власний похорон.

Слідом за політичною безвідповідальністю Президента Демократа Френкліна Рузвельта який був окружений комуністами у Стейт Департменті і віддав Східну Європу разом з Україною Сталіну, і на багато менше Президента Демократа Гаррі Трумана який був хіба воєнним злочинцем у війні з Японією, Республіканці взяли на себе впровадити принципову політику, яка чітко вставила клин між російським СРСР і вільним світом. Українські імігранти стали частиною тої політики. До речі навкола себе навіть згуртували інші поневолені народи. Такими українцями були подружжя Стецьків (хоча вони не були ні Американцями ні Республіканцями але діяли у напрямі тої політики ), Лев Добрянський та інші.

Видатні Республіканці, такі як покійні політик Джон Макейн і публіцист Чарлс Кравтгаймер, Генерал Колін Павелл, Джордж Вілл, Карлі Фіоріна, Маргарет Гувер, Джон Кейсик і багато інших, зайняли принципові анти Трампівські позиції. Інші для власної вигоди пішли шляхом нового лідера Республіканської Партії Дональда Трампа. Це переважаюче сьогодні крило Партії не основане на принципі чи ідеології, а радше на опортунізмі і екстремізмі. Пропоную до речі зробити порівняння хоч би інтелектуальне між Республіканцями котрі залишили Трампа і тих котрі пішли за ним. Великими приклонниками сьогоднішньої Партії це ті котрі вірять у верховенство білого расизму, Горді Хлопці, конспіратори Кюанон і навіть та група яку недавно відкрили у конспірації викрасти і остаточно вбити Демократичного губернатора Мічиґану тому, що вона не сприяє директивам Трампа. На жаль це є сьогодні Республіканці при владі.

Ця тенденція покотилася і по новому поколінню українців-Республіканців, тим більше тому, що у них відсутня ідеологія чи принципи, а Україна далеко не на першому місці. В попередній статті я назвав їх зрадниками України. Вилилась лавина критики проти мене як мені кажуть ті котрі уважають мене своїм другом і знаходять час читати а то і писати по Фейсбук. Я очевидно засміявся, хоч мені дуже гірко не за себе але за те як скотились українці в Америці.

Недавно ця критика відбилася також і на громадську діяльність. Я очолюю Фундацію яка уможливлює студії для осягнення магістерських і докторантських дипломів на Українському Вільному Університеті, єдиному українському університеті який надає такі дипломи поза межами України і який 17 січня 2021 року святкуватиме 100 років існування. Там сьогодні студіюють переважно аспіранти з України. Можливості допомагати Фундації залежать до великої міри від наших добродіїв між ними таких питомих як Ню Йоркська кредитівка Самопоміч та Фундація Спадщина з осідком у Чикаго. У більшій чи менші мірі наші фінансові інституції підтримують зусилля Фундації. Я мушу признати, що я аж почервонів коли довідався, що кредитівка СУМА у Юнкерсі відхилила наше звернення і як переказав телефонічно її почесний Голова — це було тому, що голова Фундації є лівий. Я цього не зрозумів, бо прохання Фундації було не для мене. Більш зрозумілим було б коли б ФККСУМА відмовила мені позику бо я “лівий”.

Це важко надолужити, бо кілька тижнів тому я, моя дружина і мої діти вже проголосували поштою за кандидатів Байден і Гаріс, і фактично за цілим списком Демократів тільки з тої причини, щоби не було Республіканського Конгресу, коли б не дай Боже, пройшов одіозний Дональд Трамп. До речі ми також пожертвували гроші на кампанію Байдена, кампаній обох палат Конгресу, а також особливо для конкурентів двох Республіканських сенаторів які для мене найбільш одіозні непринципові підлабузники Митч Маконнел з Кентакі та Линдзій Грагам з Південної Кароліни. Хіба на превелике здивовання мої колишніх друзів, сьогодні Трамшевиків котрі через мене відмовили допомогу українським студентам на УВУ, далеко раніше я дав символічний даток одній українці з Республіканської Партії котра балотується до Стейтової Асамблеї у Ню Йорку. Як читачі мої знають я не Республіканець, хоч міг би бути за Айзенгавера, Голдвотера чи Рейгена ані не голосую у Ню Йорку. Вона ж українка. Для мене це основний критерій. Вона зветься Тамара Лащик. Закликаю українських Трампшевиків підтримати її кандидатуру, але не язиком, а грішми.

10 жовтня 2020 року Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Блоги.