150-років від народження татарина за патрікотизмом українця – Агатангела Кримського

1 2

 

До  видатним діячам в українській історії , культури, письмемства й політики: славетним державцям, полководцям, ученим, людям, що боролися за  соціальне та національне визволення рідного народу. Належать:Тарас Шевченко, Володимир Мономах, Іван Мазепа, князь Костянтин Острозький, гетьман  Павло Скоропадський, Омелян Пріцак та ряд інших. В 2021 рік оголошують роком двох визначних постатей української літератури й науки, взагалі нашого національного та духовного відродження: Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач) та Агатангела Юхимовича Кримського. На початку  прийдешнього року виповнюється рівно півтора століття від дня народження Лариси Петрівни (25 лютого) та Агатангела Юхимовича (15 січня). Проте річ в даному разі  зовсім не в «круглих», ювілейних датах. Спробуємо пояснити нашим читачам підстави саме такого вибору.

 

Взаємини між українцями і татарами в нашій історії були різними, були часи воєн і часи мирного співіснування та співпраці. Була героїчна спільна битва під Конотопом між українсько-татарськими та московськими військами, яка розпочалась 7 липня 1659 року. Тоді у ході Московсько-Української війни, де війська гетьмана Івана Виговського разом з військовими загонами татар завдали  нищівної поразки московським військовим загонам князя Олексія Трубецького. Сьогодні обидва наші народи  мають все для того, щоб розвивати співробітництво в усіх ділянках політичного, економічного, наукового, а особливо мілітарного життя. Від  боротьби з російською армією  під Конотопом минає майже три століття і знову ця ворожа російська армія тим разом під керівництвом чекісти Володимира Путіна своєю агресією рушила проти наших народів українців і татар. Одже назріває потреба, щоб спільними силами зупинити цю брутальну воєнну агресію лютого ворога. Зарівно українці, як і татари доволі зазнали з сторони Росії чимало жорстоких репресій. Радянська Росія в 30-х рр. минулого століття запровадила в Україні штучний голодомор в результаті якого знищено поверх 10 міліойонів невинного українського населення. Запроваджено дикі псевдо процеси, ось один із таких процесів – в літку 37-го рр. минулого століття, особлива трійка Управління НКВС Леніградської області (начальник УНКВС Л.Заковський, його заступник В.Гарін і прокурор Ленінграда Б.Позерн) присудила до розстрілу велику групу (всього 1825 осіб) в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення. І цей злочин та ряд інших було доконано варварськими методами.

Різні дослідники подають, що в цей спосіб було вбито поверх 3700 осіб української інтелегенції, чимало осіб самі на себе наклали руки. Дуже багато загинуло  в тюрмах та засланях в Сибірі у далеких тайґах і тундрах, інші гинули з рук чекістів без вироків. Так самі великі втрати поніс татарський народ від Росії під час  травневої депортації в 1944 року.Загальне число депортованих  423 100 осіб, а під час переселення і в перші роки на засланнях загинуло до 46,2 % або приблизно половина від кількості депортованих татар. Були більші і менші імперії, були дикі кочові орди, але Росія передує в диких жорстокостях, її випереджує лише нацисько-гітлєрівська німечина.
          Прийшла найвища пора встановити російським наїздникам-ненависникам проти інших народів чесний обрахунок доконаних ними численних кривд в минулому і сучасному часі  в народовбивстві. Як вище згадано дружба між нашими народами українсько-татарськими переплітається. Досить згадати Агатангела Юхимовича Кримського жертвенного друга і патріота України, який став жертвою також російсько-сталінського терору за безмежну любов до науки й України. Народився наш ювілят 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському на території Волинської області, помер 25 січня 1942 року в Кустанаї (Казахстан). Вшановуючи 150 річчя від дня народження цього великого українсько-татарського вченого мовознавця історика, письменника, перекладача, педагога та літературознавця – кримськотатарського походження, одиного із засновників Української академії наук, який став одним із провідних діячів  нашого народу. Агатангела батько був вчителем історії і географії, за словами батька хлопець з дитячих років відзначався великим талантом. Він у дворічному віці поправно читав, а з чотирьох років  вчився в школі. Після початкового навчання вчився в Острозі (1881-1884) та в Другій київській гімназії (1884-1885), конкурсов здав іспити у Колегії Павла Галагана (1885-1889), де запізнався з Павлом Житецьким та Михайлом Драгомановим. А опісля закінчив Агатангел Кримський Лазаревський Інститут та в Москві завершив повний курс славістичний та студії у Московському університеті. Його приманювала Україна і хотів своє життя присвятити вихованню українській молоді. Обдарований талантом Крмський вповністю віддався науці і  розуміє, що людина може стати людиною тільки через правельне виховання.Вана є те, що з неї зробить виховання. Був це рідкісний талант в ті часи. Та на жаль ім’я Агатангела Кримського в Україні відомо небагатьом. Тим часом відомий співвітчизник входить в число найвидатніших лінгвістів у всьому світі. Як експерт в області санскрипту, мов східних і західних, Кримський добре відомий далеко за межами України. Свого часу А. Кримський став секретарем Української академії наук, створеної Павлом Скоропадським, і очолив історико-філологічний відділ в її структурі.
Наукова діяльність Кримського треба підкреслити, що вона відрізняється унікальністю та різнобічністю. Вчений був не тільки видатним орієнталістом, а й дослідником історії української мови, перекладачем і фольклористом. Він автор праці “Базисні правила українського правопису” та  дослідник історії та культури арабських держав – Ірану, Туреччини та ряду інших народів. Наукова робота А. Кримського була пов’язана з історією ісламу, семітологією і багатьма напрямками, які до цього часу залишаються належно не вивчені. Насправді навіть багатьом літературознавцям і філологам невідома поезія і проза авторства А. Кримського. Вчений всім своїм життям переконував сучасників і наступні покоління українців в тому, що енциклопедизм є сферою діяльності з високим рівнем патріотизму і його слід докладно вивчати. Зрештою видатний сходознавець А. Кримський в той же час вважався експертом в українознавстві. Сам вчений називав себе “далеким від соціалізму українцем” і одночасно прагнув інтегрувати українську ідею в світову систему науки. Ось що пише у своїх споминах проф. Н. Полонська: ,,А. Кримський був учений надзвичайної обдарованости та широкого діяпазону. Про нього тяжко сказати, який був у нього фах: орієнталіст, феноменальний знавець мов,феномен української мови та літератури, поет, белетрист, відзначався незвичайною пам’ятю.’’ (‘’Україна’’1949, ч.2 с. 121 Париж). Ще в юному віці на вченого сильний вплив справив образ України, нелегка доля народу вразила Агатангела Кримського. У 1918 р. він за наполяганням В.Вернадського переїхав до Києва і тут став він одним з головних організаторів Української Академії Наук та був призначений на проф. Київського університету. Протягом 1921-1929 років Агатангел Кримський очолював Інститут сходознавства в Києві. Д-р. С. Парамонів пише: ,,А Кримський був тілом і душею, мозком і основним рушієм Української Академії Наук. Він її заснував, випестив і довів її до стадії, коли в Академії створилися власні традиції їх не могла викоренити ніяка зла сила’’ (,,Наша Культура’’, 1952, ч.1, с.17). А далі про нього пише так. Кримський був одним із найвидатніших вчених світу. Його діапазон науковий був безперечно всесторонний і в окремих ділянках перевищував М.Грушевського. Він вільно володів майже шістдесятьма мовави, переважно східними, а також знав усі діалектні  особливості української мови, а також він зробив значний внесок у східнословянство. Був це винятково унікальний феномен у світовій  гуманітарній науці, культурі і тому заслужено у його 100-літній ювілей ЮНЕСКО вшанувало з почестями  його пам’ять.
Злочинний загальний наступ радянської Росії на українське національне життя, розпочатий постановою ЦК ВКП та арештами вигаданої «СВУ» (Спілки Визволення України), чи не першим серед діячів української культури і науки позначився на долі А. Кримського, якого у 1930 р. усунуто його від наукової праці. Ще у травні 1928 року після чергового переобрання великого вченого секретарем Української Академії Наук, більшовицький уряд не затвердив його на посаду, а небавом були ліквідовані і всі установи, які очолював вчений. У 1930-ті роки Агатангел Кримський був практично усунений від всякої науково-викладацької роботи в академічних установах України. В перший рік воз’єднання Буковини, Закарпаття і Галичини з Україною тодішня влада вирішила скористатися авторитетом Агатангела Кримського. У Львові він виступив з доповіддю, в Києві – із статтями про своїх давніх знайомих: І. Франка, О. Кобилянську.  Його навіть нагороджено  орденом Трудового Червоного прапора, званням заслуженного діяча науки. Все це було зфабриковане задля прикриття справжних намірів комуністичної влади. Як вище згадано, А. Кримський любив не тільки писати свої твори, яких він мав поверх одну тисячу монографій, підручників, статей, але також любив слухати і читати твори інших письменників. Він має колосальні заслуги в галузі арабістики, семітології,тюркології, іраністики. Звичайно він не перевершений серед вчених в україністиці, в тому як автор словників і збірників, поезії, оповідань, повістей та перекладів. Головно його праці відрізнялися науковою глибиною, капітальністю, фундаментальним підходом. У радянські часи, незважаючи на видання в п’ятитомнику праць ученого, геній Кримського був для широкого загалу таємницею. Проукраїнська позиція геніального вченого була для радянської влади незручною. Ненабагато покращилася ситуація в сучасній Україні, вивченню життя і творчості Кримського приділяється непристойно мало уваги. Особливо  під час анексії Криму Росією та тісного братського союзу між українським й татарським народом. Однією з головних якостей Кримського як вченого є дивовижна працьовитість та відданість українській справі. В одні особі як зазначувалося вижче Кримський був істориком, письменником, літературознавцем, театрознавцем, фольклористом, етнографом і лінгвістом. Це надзвичайно рідкісний талант такого широкого маштабу.
Знання з історії та безліч освоєних мов країн світу дали можливість Агатангелу Кримському досягти висот і отримати світове визнання як авторитетному сходознавцю.Насправді зв’язок Кримського з українською мовою є дивовижним, він по своїй суті татарин, а по духові український патріот. За словами  історика проф. Омеляна Пріцака: ,,Кримський становить певний вуняток в українській інтелектуальній історії, і властиво, не увійшов у її канон. Через подиву гідну активність А. Кримський в багатьох ділянках (орієнталістика, славістика, політика, публіцистика, література, націологія) спадщина його надзвичайно важко піддається цілісному аналізові. До тогож тут маємо справу украй суперечливою, складною особистістю, занурення у внутрішний світ якої вимагає від дослідника ґрунтовних знань у галузі психології та психіатрії.’’ В одному тільки Інституті української наукової мови в 1925 році працювало близько 200 співробітників. Дослідники життя Агатангела Кримського стверджують, що за час, коли наука піддавалася утискам, колектив інституту підготував 37 термінологічних наукових словників. Кримський не тільки намагався вберегти від неприємностей всіх наукових діячів, але і надавав допомогу тим вченим, яким не вдалося уникнути труднощів в процесі взаємодії з більшовицькою системою. Рішучим був протест вченого проти репресій і переслідування, жертвами яких були талановиті люди з наукового світу. За допомогою сприяння Кримського з в’язниць  крім організаційної роботи, в цей період Кримський займається і наукою. Дуже багато його часу займає видавнича діяльність, вчений виступає відповідальним редактором в більшості видань, іноді від цього страждали наукові дослідження Кримського. До 1929 року Академія виступала центром національного розвитку і суспільного життя в Україні. А відомо у 1929 році почалися репресії проти інтелігенції в зв’язку з надуманию справою “Спілки визволення України”.Період труднощів і особистої трагедії розпочався для Кримського в травні 1928 року, коли під тиском ЦК КП (б)У вчений йде з посади в Академії наук. Через рік ОГПУ заарештовує наукового секретаря і прийомного сина Кримського Миколу Левченка. Складність ситуації погіршувалася ще й тим, що Агатангел Юхимович, який стрімко втрачав зір, працював тільки за допомогою Левченка, який до того ж своїми свідченнями врятував вченого від переслідування. Кримський навіть звертався до слідчого з проханням звільнити Левченка, але вірного помічника, а передовсім визначного вченого засудили і відправили на Соловки, і молодий вчений до роботи більше не повернувся.
Частиною історії Агатангел Кримський став як енциклопедист і гуманіст. Примітно, що навіть при написанні “Історії Турецького краю” він приділяв особливу увагу періодам, коли представникам різних віросповідань вдавалося мирно співіснувати у 12-13 столітті. Ще у віці 18 років Агатангел Юхимович поставив для себе мету – максимально розширити кругозір, оскільки тільки в цьому бачив своє призначення в служінні Україні. Безсумнівно, поставлене завдання вчений виконав сповна. А понадто, він залишив величезну художню спадщину в поезії, оповіданнях, знакомитих повістях в яких відчувається не тільки письменницький талант , велетня Кримського, але в першу чергу його велику любов до України. Творча спадщина академіка Агатангела Юхимовича Кримського велика і всесторонно цінна. Він – автор численних праць з історії та культури арабських країн, Ірану, Туреччини, історії ісламу, семітології: «Історія мусульманства» (1904-1912), «Історія арабів і арабської літератури (1911 – 1912), «Історія Персії та її письменства» (вихід – 1923 р.), «Історія Туреччини та її письменства» у 4-х томах (1924 – 1927). Окремі історико-літературні монографії Агатангела Кримського присв’ячені Хамасі Абу Тамана («Хамасі»), Абану Ліхікі, Хафізу, Павлу Алепському. Йому належать численні художні переклади Антари, Омара Хайяма, Сааді, Хафіза, Міхрі-Хітум, Фірдуосі та багатьох інших. Поетичні твори на східні теми ввійшли до збірки «Пальмове гілля» (виходила у світ у 1901, 1908, 1922 роки), а прозові твори – до збірки «Бейрутські оповідання» (1906 рік). Багато перекладів здійснив Агатангел Кримський також з творів західноєвропейських поетів. Агатангел Юхимович Кримський вважається одним з найвидатніших орієнталістів в історії світової філологічної науки. Завдяки науковим досягненням Агатангела Юхимовича Кримського орієнталістика в Україні займала визначне місце у світовому сходознавстві. Можна навести один приклад хисту перекладу Агатангелом Кримським з тюркської мови. Так, велична поема Юсуфа Баласагунського в оригіналі (написана в 1069 – 1070 роки при династії Караханідів) має назву «Кутадгу біліг». Усі дослідники цього шедевру (Вамбері, Радлов, Арат, Карімов, Томсен) переклали майже одинаково – «Знання, що приносить щастя», «Знання, що дарує щастя», «Знання бути щасливим», або «Наука бути щасливим». Агатангел Кримський надає назві найбільш вірний і образний переклад – «Блаженне знання». Переклад Агатангела Кримського взяли за взірець наступні перекладачі. Велику увагу приділяв Агатангел Юхимович Кримський дослідженню української мови та української літератури, фольклору, етнографії. Він автор праць: «Українська граматика» у 2-х томах, «Нариси історії української мови» (1922 рік у співавторстві з О. Шахматовим). Він – редактор першого тому «Академічного словника» (1924 рік). З-під його пера вийшли «Повісті й ескізи з українського життя» (1895 рік), роман «Андрій Лаговський» (1905 рік, повністю опублікований у 1972 році). Оригінальні твори, переклади й переспіви вченого і письменника та поета Агатангела Кримського друкувались в часописах «Зоря», «Правда», «Народ», «Зеркало», «Буковина». Кримський був творчим велетнем і його титанічна праця в ім’я України стала причиною його ув’язнення – іншої причини у липні 1941 року не було і не могло бути. Ім’я академіка Агатангела Юхимовича Кримського занесено в Енциклопедію 100 видатних імен України.
У 1940 році він був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, званням зслуженного діяча науки. А 20 липня 1941 року великий вчений був ув’язнений в тюрмі НКВС в Кустанаї, де  у в’язниці пережив неімовірні знущання. Радянська Росія знищила міліони українців в тому десятки-тисяч вчених, а серед них всесвітньої слави вченого А.Кримського автора  понад 1000 монографій, підручників, статей та ін. Не даром з нагоди 100-літнього ювілею великого вченого ЮНЕСКО урочисто вшанувало.Увічнення пам’яті Агатангела Кримського: постановою Радміну України від 7 травня 1971 року №203 педагогічне училище у Володимирі-Волинському отримало ім’я Агатангела Кримського. Зараз це Володимир-Волинський педагогічний коледж імені Кримського. А вже у липні 1941 року Кримського заарештовують і тамже закатовують. За більшовицькою традицією в 1957  Кримського  реабіцліують.   А вже з 1992 року виплачується Волинська обласна премія імені Кримського. Отримують її за досягнення в галузі художньої літератури, документальної та науково-критичної літератури, а також авторам кращих творів жанру театральної режисури, акторам; в 1996 році підприємство “Укрпошта” випустило марку із зображенням Агатангела Кримського; біля педагогічного коледжу у Володимирі-Волинському встановлено погруддя вченого; у Києві по вулиці Хмельницького, на будівлі колегі Павла Галагана встановлено меморіальну дошку в пам’ять Кримського. Соломія Павличко займалася дослідженням життя і творчості Агатангела Кримського. У 2000 році виходить друком її книга “Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: складний світ Агатангела Кримського”. Роботу над дослідженням життєвого шляху Кримського Павличко не закінчила, на жаль, їй самій для цього не вистачило життя. А 20 липня 1941 року великий вчений був ув’язнений в тюрмі НКВС в Кустанаї, де невдовзі у в’язничній лікарні помер 25 січня 1942 р. від ворожих більшовицьких катувань. Вічна йому пам’ять!

Ярослав Стех

3

Опубліковано Блоги.