Підсумок минулого спортивного року ознаменувався боксерським поєдинком Олександра Усика й Тайсона Ф’юрі, що в ньому англійцю не поталанило взяти реванш.
Бій, який відбувався в Саудівській Аравії, викликав неабиякий інтерес світової спільноти. Звісно, перемога боксера, який репрезентує Україну, важлива, насамперед, в контексті війни з відвічним ворогом. Олександр Усик неодмінно виходить на ринг в національних кольорах, що привертає увагу до нашої країни. Звитяга, за яку Олександр одержав 114 мільйонів доларів, безперечно, втішила українську спільноту, не лише поціновувачів боксу.
Тріумфальна подія, що возвела Усика в ранг чемпіона світу за версіями WBC, WBA та WBO, знову притлумила пам’ять про його попередні «подвиги», відвела увагу від новітніх витівок, що були вчинені у звітному поєдинку в Ер-Ріяді. Одразу після бою, коли очікував на ринзі рішення суддів, боксер одягнув чорну футболку, що на ній було зображено хрест та написано грецькою: «Православ’я або смерть». До бабці ходити не треба, що Усик і нині є ревним прихожанином так званої московської православної церкви. Принаймні, про жодні зміни в своїх релігійних переконаннях боксер не повідомляв. Та й гасло на його футболці популярне з-поміж православних фундаменталістів і релігійних радикалів Московії, Греції, Сербії.
Два роки тому Усик заявив: «Я далі вірний Українській православній церкві та митрополиту Онуфрію. І ще: я хочу, щоб наша УПЦ очистилася від тих негідників, які в ній є. Це не батюшки, а ті люди, які приїхали працювати за командою ворога – Російської Федерації». Щонайменше, дивні слова, очевидно, сказані після чергового поєдинку, в якому було пропущено не один удар у голову чи по ній. Як можна бажати очиститися від негідників і разом із тим залишатися вірним негіднику? Адже цей Онуфрій очолює всіх цих так званих батюшок, верховодить їхніми злодіяннями в Україні.
Та й не всі негідники приїхали в Україну. Чимало їх народилися тут. Зокрема, й Усиковий митрополит Онуфрій – Орест Володимирович Березовський із Буковини, який війну з Московією називає «братським кровопролиттям», «конфліктом». Ця особа понад двадцять років має також москвинське громадянство, отримувала нагороду з рук кремлівського карлика-терориста, бандитів із так званих ДНР і ЛНР називав «ополченцями», Україну – «буферною зоною» між Сходом і Заходом. Варто нагадати, що 2015 року, коли у Верховній Раді вшановували Героїв України, які брали участь в АТО, Онуфрій і його поплічники Іона й Антоній демонстративно не встали. Він також включений до сайту «Миротворець» як «агент впливу РПЦ і противник створення незалежної помісної Церкви в Україні». І це далеко неповний перелік діянь супроти України цього духовного наставника Усика.
«Орієнтуюсь на предстоятеля нашої церкви блаженнішого митрополити Онуфрія..», – говорить боксер, який, після анексії москалями українського півострова, стверджував, що «Крим – це Україна», а згодом став уникати цього неприємного для нього запитання, називаючи його провокаційним, а Крим – «божим». Саме орієнтири на Онуфрія спонукали Усика вихваляти у ворожій стрічці так зване православ’я московського патріархату, просторікувати про «єдність України та Росії».
Жодних сумнівів, що це Онуфрій «благословив» Усика заявляти, що він буде боронити Києво-Печерську лавру від її захоплення «радикалами». Отже, для боксера українці, які прагнуть повернути із пазурів ворога свою споконвічну святиню, є радикалами. Себе ж він називає «православним християнином». Видко, зодягнена ним футболка релігійного радикала Московії – «то таке».
Утім, футболка дійсно мало важить у порівнянні з іншим чином Олександра Усика. Відразу після звитяги боксер підняв над головою шаблю Івана Мазепи. Гетьман Війська Запорозького, з-поміж багатьох чеснот, був ревним заступником православ’я. Його коштом звели низку соборів по всій Гетьманщині. В часі його правління постали понад 200 церков, з них 45 – під безпосереднім його патронатом. Розбудовував Іван Мазепа й Києво-Печерську лавру, узурпацію якої московитами Усик мав на меті захищати.
Після перемоги в Полтавській битві московити вдалися до цькувань одного з найвидатніших українських гетьманів. Їхня так звана церква, у притаманній кацапам підступності й брехні, перебуваючи в багатьох збудованих Мазепою храмах, проголосила йому анафему. Звісно, відлучення чи якісь інші діяння ворогів-негідників щодо українців нам байдужі. Тим паче, що Вселенський патріархат так само ніколи не визнавав цієї неканонічної анафеми.
Бентежить інше. Що один із національних символів опинився в руках особи, яка, щонайменше, є заблудшою вівцею. Негоже, аби її демонструвала перед усім світом, ототожнювала з собою, своїм всього лиш СПОРТИВНИМ успіхом людина, яку аж ніяк не вважаємо за еталон, за взірець Українця. Чия то була ідея? Хто посприяв оперативному оформленню документів і вивезенню за кордони держави шаблі Івана Мазепи? Зрештою, чи оформлено було на належному рівні і чи взагалі щось оформлялося? Чи повернули вже православну українську святиню з мусульманської країни?
Шабля Івана Мазепи є взірцем українського зброярства кінця XVII століття. Нині вона належить Чернігівському обласному історичному музею імені Тарновського. Головним елементом декору на ній є Богородиця із дитям та квіткою. Уздовж обуха грецькою нанесений напис: «Усю надію свою на тебе покладаю, Мати Божа, захисти мене під покровою своєю!». Якщо вже й брати кудись цей омофор, то для демонстрації українським Героям, які нині боронять Батьківщину від терористичної москвинської навали. Хай захистить їх «покровою своєю». З якого дива вона мала опинитися на всього лиш спортивній події та ще й так густо оповитій омелою «русскава міра»?
У штабі Олександра Усика заявили, що своїм чином із шаблею боксер нагадав світові про видатного Гетьмана, який «ще триста років тому боровся за свободу України від російських загарбників». У якийсь дивний спосіб він це зробив. Пропагуючи православних радикалів Московії, Греції, Сербії… Будучи, де факто, рабом божим московської так званої церкви, яка на чолі з так званим митрополитом Онуфрієм, духовним батьком Усика, нині відмовляється відспівувати українських Героїв, які полягли за свободу України, всіляко потурає ворогу, оправдовує його звірства.
Відомо також про три інші шаблі Івана Мазепи, які наразі перебувають у кремлівській скарбниці, Ермітажі та Адміралтействі. Чомусь москалі не цураються їх зберігати, хоч належали вони довічно проклятому їхньою так званою церквою. Годі перелічити, скільки то українських цінностей упродовж століть московити викрали з України. З-поміж останніх злодіянь – пограбування Києво-Печерської лаври. Лише невиліковний мрійник повірить, що чинили це зло без відомства й сприяння так званого митрополита Онуфрія, якому залишається вірним Олександр Усик.
Тим часом, Парламентська Асамблея Ради Європи назвала російську православну церкву частиною неоімперіалістичної ідеології Путіна.
Григорій Жибак
