Кілька днів у Мінську

Розкажу про українців Білорусі 2

Кілька днів у Мінську

askoldflagПовертаючись з Гомеля зупинився я на кілька днів у самій столиці – Мінську, місто майже двох мільйон мешканців та майже тисячу років давнини.

У Мінську вдалось зустрінутись з представниками української громади з Берестейщини в особах літераторів та молодих українських науковців. Розказали мені вони про Західне Полісся, Берестейщину. Автохтонів на Берестейщині важко навіть близько обчислити зокрема через асиміляційні процеси. Ще тоді коли я був там у 2005 році деякі казали “на самій Берестейщині проживає майже мільйон українців-автохтонів.” Тепер мої співбесідники обчислили їх фактично у висоті 700,000 хоча з доповненням, що до такого походження самі українці зачислилися б мабуть тільки 40,000. Велика більшість говорять різними говірками білоруським, а то і російським характером. Активна громадськість Берестейщини влаштована зокрема при регіонально зареєстровані організації “Берегиня”. Видають журнали, навіть книжки, тощо. У них знаходиться літературна творчість, наукові праці на історичні теми. Проходять курси української мови для дорослих в приміщенні міської бібліотеки. З нового навчального року вони продовжаться, а також додадуться курси в Кобрині (райцентр в Брестської області). Контакт добрий з Україною зокрема через освітні інституції і громадські організації у Львові, Луцьку, тощо. Просили допомоги у гонорарах для учителів та виданнях.

У неділю о 10-ій годині рано я відвідав Білоруську Греко Католицьку Церкву на повідомлення, що власне цю літургійну відправу звичайно обслуговує український священик для української громади в українській мові. Були українці, греко-католики і православні котрі відмовились молитися у православних храмах Московського Патріархату бо іншої православної церкви крім МП немає у Білорусі. Український священик був у відпустці, але його дуже вдало як для мене заступив білоруський священик. Відправили літургію Святого Івана Золотоусного, була у білоруській мові як і проповідь священика. Співав гурток теж по білоруському.

Опісля відбулася моя зустріч з громадою до якої долучились також отець і другі білоруси члени парафії. Виявилось що отець — монах чину Студитів розмовляє по українському, навчався у Львові в Українському Католицькому Університеті, знає Блаженнішого Святослава і Високо-преосвященного Бориса які, до речі його вчили. Церква не визнає жодної зверхності у Білорусі, а підлягає прямо Східній конгрегації Ватикану. Вся Білоруська Греко-Католицька Церква (БГКЦ) зачисляє тільки кілька тисяч мирян. Власне тут знайшли собі місце наші українці родом з Тернополя. Львова. Франківська але також з Херсону, Чернігова, тощо. БГКЦ обходить новий Грегоріанський церковний календар.

Дещо про застій. Як я уже згадував мене позитивно вразили порядок та архітектура Мінська. Дороги покриті асфальтом без проблематичних тріщин, архітектура — цікава мішанина радянського і модерного скла і заліза з імпровізованими формами. Поїхав я метром, відносно новим з 1989 року і чистим. А зупинки називалися так: Партьізанская, Трактарньі завод, Пралетарская, Першамайская, Фрунзенская, Пушкінская. Казали мені що назви зупинок не змінювалося після незалежності, як і назви вулиць, пам’ятники Леніну. Майже ніхто не звертає уваги на це явище. Треба розуміти, що Путін не є проти радянської символіки, навіть говорив, що той хто не тужить за СРСР немає серця, а білоруси над-звично смирна нація аж до пересади. Для Лукашенка радянська вертикальна диктатура прихожа.

Напевно найбільші позитиви для українців Білорусі це їх географічна близькість до України, а також відносна національна свідомість. Поруч Гомеля Люди котрі походять чи мають коріння на східних землях України звучать у своїх висловах немов українські націоналісти. При одному такому випадку у традиційному білоруському ресторані при мені українка з Чернігівської і Харківської області (мати звідтам) сама звернула увагу офіціантові на російську музику яка звучала у приміщенні для усіх та попросила чемно впровадити білоруську. Офіціант звернувся до свого старшого за барою який зухвало відмовив та ще додав що це з принципу він відмовляє. Моя пані відповіла, що ми з принципу відходимо. Ресторан перейшов на білоруську. Для мене це було нормальним. Тільки мої друзі з Києва не були б так зареагували.

Москва має великий вплив та тисне на Білорусь і при цьому страждають зокрема білоруські, а також і українські мешканці Білорусі. З огляду на конфлікт з Україною і Грузією Москва переважно заборонила свої рейси до цих країн. Разом з цим в основному Україна та Грузія заборонили рейси в Російську Федерацію. Тепер ці рейси проходять через Білорусь і на тому заробляють головна авіалінія Білорусі “Белавія” яка є державною структурою. Тобто тут уже бідні білоруси не такі бідні.

Підсумки: Як допомагати українцям, а також і білорусам у Білорусі? Ледве чи експортом демократичних процесів, чого найбільше боїться Лукашенко. Висновок мій політичний, що Білорусь зацвіте демократією коли не стане у Білорусі москалів, московської церкви, тобто поневолювачів. Білоруси по своєму характеру демократи. В між часі треба концентрувати допомогу нашим українцям на освіту і культуру, вивчати та плекати українську мову та традиції, а також підтримувати не московські церкви. Тут Західна діаспора, її структури громадські, культурні, допомогові і навіть приватні фундації можуть допомогти. Політична стратегія повинна бути не проти самого Лукашенка, а радше впливати, щоби бодай нейтралізувати вплив та тиск Москви.

8 липня 2019 року              Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Українці в світі.