Отже, слова хлопців, які вийшли з оточення підтверджуються: на відтинку траси між 32-м і 31-м блокпостом, впродовж кількох днів було розстріляно і знищено 22 одиниці української бронетехніки. І саме слово “знищено” тут найбільш доцільне. Від кількатонних машин залишись лише груди горілого металу, а шматки розлетілись на сотні метрів довкола. Про людські тіла взагалі важко щось писати. “Угольки” – так їх описав солдат, який вивозив тіла. Це екіпажі, які посилали…ну мені важко зрозуміти причину…але офіційно вони мали б чи то розблокувати, чи то вивезти з оточення солдатів, чи то допомогти в обороні.
Частину тіл поховали самі сепаратисти, частину вдалось вивезти українським силовикам, ще частина назавжди залишиться в сумнозвісній “долині смерті”. Їх не поховають, бо вже нема що ховати. Як це сталось? На моє тверде переконання це заслуга зовсім не професійної російської армії і вже точно не бравих казацько-кадировських найманців. Відповідь проста – похуїзм+дилетантство+бажання вислужитись перед Порохом.
Сказав президент перед виборами: треба визволити хлопців, генерали відрапортували – робимо все можливе. Що робили генерали? Щодня відправляли по три-чотири машини з бійцями на вірну смерть. Щоб ви розуміли: на цій ділянці фронту за словами солдатів з 32-го і самих сепаратистів було кілька сотень бойовиків, артилерія, танки, Гради. Траса і довколишні поля були так начинені вибухівкою і мінами, що там велосипед би не проїхав, а наші БТРи просто не мали шансів. Вони були як надолоні і в них стріляли з усіх стволів. Без труднощів, без поспіху, без перешкод. Просто методично розстрілювали. І чомусь я впевнений, що для хлопців, які їхали на виручку, це не було таємницею. Але вони їхали. 90% з них так ніколи і не дістались до кінцевого пункту призначення.
Що тут говорити, навіть сепаратисти в шоці від абсолютно ідіотської операції, яку для звіту перед президентом нашвидкоруч провернули командири. Я не знаю їхніх прізвищ, але вони обов’язково мають стати відомі громадськості. Чому? Я запитував у бійців. Запевняли, що в кожній машині не могло бути менше 3 членів екіпажу(командир, механік, навідник). За нескладними підрахунками отримуємо цифру – 66. І це щонайменше.
66 людей стали беззахисними цілями для ворога. Тепер їхні тіла шматують тварини. Якщо в ФБ є бодай одна людина, яка може пояснити, чому після цієї трагедії командири не повинні сісти за грати, то я вас дуже прошу – напишіть мені. Інакше я просто не розумію тиші та спокою з якою всі прийняли розстріл під Смілим.
