Імідж України у світі – через професіоналізм і патріотизм
Звернення української громадськості Росії до майбутнього Президента України
Важко переоцінити для іміджу України у світі значення державної гуманітарної політики за кордоном.
В Росії одним з рушіїв культурно-інформаційної політики мав бути Культурний центр України в Москві (КЦУ), підпорядкований Державному управлінню справами (ДУС). Крайнє загострення російсько-українських відносин піднесло питання про головний, а після розгрому російською владою Бібліотеки української літератури – власне єдиний культурний осередок українців в столиці Росії на рівень важливої державної справи.
Як же виконує гуманітарну місію Культурний центр?
Центр колаборантства і корупції
У 2017 р. в результаті зрежисерованого «конкурсу» директором КЦУ став В. Юрченко, тісно пов’язаний з квазі-українськими земляцтвами, створеними у Москві. Керівники земляцтв звертались д Януковича із закликом «розібратися» з Євромайданом, підтримали анексію Криму, а нинішній президент «землячества донбассовцев» горезвісний екс-санітар Росії Г. Онищенко основною метою своєї діяльності проголосив … приєднання України до Російської Федерації.
Інші кандидатури з числа лідерів української діаспори Росії та представників українського дипломатичного корпусу в процесі конкурсу були відкинуті.
Про критичну ситуацію з Центром говорилося на високих зібраннях світової української діаспори за участю керівництва держави у 2016-2018 р.р. Високі урядовці, шановні депутати, здається, мали б почути українську громаду Росії, однак віз і нині там.
Наводимо деякі тези програми В. Юрченка:
- основою діяльності Культурного центру є «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ від 1997 р.», який давно став анахронізмом (не діє після 01.04.2019);
- ідеологеми про «слов’янське братерство і дружбу між народами», «першочерговість питання миру у взаємовідносинах між Україною і Росією»;
- поширення в РФ української культури та способу життя: «наблизить хоч на день, а бажано на більше, укладання мирної угоди між Україною і Росією»!!!
Отака розмита програма роботи Культурного центру, яку можна було якось сприймати до 2013 р. На практиці КЦУ внаслідок непрозорої кадрової політики та обрання у роботі корпоративних пріоритетів перетворився в закриту напівкомерційну структуру з надання в оренду приміщень для російських бізнес-структур та в заповідник українського хуторянства. Окрім прибуткової складової у діяльності НКЦУ вся інша його «діяльність» обмежується формулою «аби не дратувати російську владу». І все це відбувається у той час, коли російський центр науки і культури в Києві працює цілеспрямовано і потужно – проведення тотального диктанту, акції «безсмертний полк», залучення кращих українських студентів на навчання в російських ВНЗ, відправки десятків українських школярів та митців на ознайомчі поїздки в РФ («Здравствуй, Россия!»).
В Культурному центрі функціонує відділ діаспори на чолі з В. Скопенко, яка фактично є провідником угодовської політики підпорядкування українських організацій інтересам російської влади. На громадській ниві діяльність Скопенко привносить розкол в українські організації Москви, Росії.
В. Скопенко за сумісництвом є керівником міської програми «Москва-город мира», яка займає чільне місце в діяльності куратора діаспори пані Скопенко, з використанням можливостей Центру – концертного залу, сценічного майданчика.
З одного боку, згідно зі Статутом КЦУ «содействие и укрепление международного авторитета Украины», з другого (з програми «Москва-город мира») …«Главная цель – создание в многорациональном московском мегаполисе благоприятной атмосферы для созидания и творческого сотрудничества, а также положительного имиджа Москвы и России во всем мире». Який імідж покращує Скопенко?!
На підтанцівках у російської пропаганди
Не треба дивуватися, що КЦУ використовується російською пропагандою. Навіщо потрібен такий «Національний Культурний центр України»? Хіба що для того, щоб Д. Кісєльов міг розповідати (відео https://www.youtube.com/watch?v=QWaNxV0NX5U), як в Росії добре з українською культурою, «кто еще сблизит наши народы, как не то, что мы делаем с украинским центром; в центре вторая выставка, первая была пять лет назад к 200- летию Шевченко, а в Киеве не было». Тези Юрченка перегукуються з програмою Д. Кісєльова: «… работают тут, в основном, граждане России, они несут … украинскую культуру в массы».
Зрозуміло, що російські пропагандисти не розкажуть про шалений спротив відкриттю парафій українських церков в Росії, ліквідацію Об’єднання українців Росії, закриття освітнього центру у Москві, розгром Бібліотеки української літератури, про блокування заходів українських організацій по вшануванню жертв Голодомору, Дня злуки, Дня небесної сотні.
Чи можна уявити вітальний виступ Президента України перед відвідувачами Російського культурного центру у Києві?! В Культурному центрі України у Москві виступ колективу з Мордовії, який організувала Скопенко, почав (відеозверненням) Президент Путін, говорячи про міжнаціональну гармонію в Росії.
Дієвість замість позірності
Згідно з Угодою «Про заснування та умови діяльності культурно-інформаційних центрів» від 27 лютого 1998 р. «Культурний центр України у Москві свою діяльність здійснює під загальним керівництвом глав дипломатичного представництва України в РФ і Міністерства культури і мистецтв України». На сьогодні центр перебуває у підпорядкуванні господарської структур Державного управління справами, без залучення вищезгаданих міністерств. Не передбачено включення Культурного центру до Українського інституту, який покликаний об’єднати культурно-інформаційні установи з метою покращення розуміння та сприйняття України та українців у світі, формування позитивного іміджу держави за кордоном, з метою утвердження концептуальної ідеї: імідж України у світі – через професіоналізм і патріотизм.
За таких реалій сьогодення та небажання української влади вплинути на ситуацію в української громади Росії вичерпався ресурс чекати позитивних змін. Відсутність кардинального оновлення діяльності Культурного центру України у Москві, зміни концепції його роботи ставить питання про доцільність подальшого існування цієї установи для України.
https://www.youtube.com/watch?v=QWaNxV0NX5U
Голова громадської організації «Провісник»
Член-кореспондент РАМН Т. Дудко
Заступник голови громадської організації «Українці Москви»
Член Ради директорів Світового Конгресу Українців В. Семененко
