Традиційне відзначення річниці народження Степана Бандери було небуденним, відрізнялося від минулорічного і більшим числом учасників віча, і змістом виголошених промов. Відчувалося, що учасники віча ставляться до особи Провідника ОУН не як до раз і назавжди визначеного символа, а як історичного діяча, завдяки якому переосмислюється сьогоднішня і завтрашня українська суспільна політика.
Центральною особою християнської відправи за Степана Бандеру цього року був Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії. Його проповідь про Героя України (владика кілька разів підкреслював це означення особи Провідника ОУН) раз-по-раз поверталася до сьогоднішнього стану українського суспільства та моральних якостей, які необхідно проявити не тільки політикам, а й звичайним громадянам. Отець Михайло Низькогуз, який, крім усього є ще й відомим громадським діячем, виголосив свою “молитву за Україну” – і вона теж поверталася до суспільного обов’язку християнина і громадянина.
Владу представляли голова Львівськоїх обласної ради Олег Панькевич та міський голова Львова Андрій Садовий. Оскільки у 2011 році обласній раді вдалося завершити черговий етап впорядкування пам’ятника Степанові Бандері, слово до громади про львівський пам’ятник мовив лауреат Шевченківської премії, голова фонду спорудження пам’ятника С. Бандері Ігор Калинець.
Безумовним досягненням організаторів віча є те, що їм вдалося побороти політичний ексгібіціонізм партій, то провести такий великий масовий захід без партійних прапорів. А безумовним досягненням центральної української влади є те, що багато людей без жодного примушування, просто з національного поклику душі, прийшли вшанувати Провідника, якого влада марно намагається позбавити народного пошанівку.
