Про подвійні стандарти у виборчому законодавстві

20 жовтня колегія суддів ВАСУ остаточно відмовила мені в праві балотуватися до українського парламенту. Своєю ухвалою суд залишив без задоволення скаргу Політичної партії “Народний фронт”. Таким чином, залишилася чинною постанова ЦВК та Ухвали судів про відмову у реєстрації.
Маніпулюючи поняттям “проживання на території України” ЦВК та суди, одних реєстрували (А.Шевченко – 2012, В. Хорошковський, О.Онищенко, С. Піскун – 2014), інших – ні.
Система не змінилася. Оскарження в українських судах рішення ЦВК, участь у судових засіданнях стали чудовим досвідом для розуміння цієї світоглядної прірви, яка існує між владою (системою) і народом, котрий переміг на Майдані.
Жоден з правоохоронних органів України не відреагував на цю очевидну дискримінацію та вибірковість в рішеннях. Це означає, що владу вони влаштовують. І це погано.
Дякую громадським активістам Майдану за моральну підтримку, дякую журналістам “Радіо Свобода”, “УНІАН”, “Укрінформ” та “Української Правди” за широке висвітлення цього питання в пресі.
Дякую адвокатам від “Народного Фронту” Олі Гончар та Дмитру Колеснику за те, що спільно пройшли весь непростий шлях української Феміди.
Згадуючи слова Ліни Костенко, повертаюся до звичайного життя і громадської роботи – змінювати стару Систему.
” І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.”