«Перерваний урок»

Bykivnya

У Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» відкрили виставку світлин про долю репресованих освітян України, знищених упродовж 1937-1939 років у в’язницях НКВС Києва та похованих на таємній ділянці у Биківнянському лісі.
Під час відкриття Українська Інформаційна Служба дізналася від Генерального директора Заповідника Богдана Біляшевського, що виставка «Перерваний урок» доносить вісімнадцять історій учителів, які викладали різні 
предмети, походили із різних верств, працювали у різних куточках України, мали різне світосприйняття та переконання, але всі знайшли свій останній притулок у Биківнянському лісі.
Відкрито ще одну сторінку кривавої історії тоталітаризму. Тоді пощади не було нікому. Ані тим, які чинили опір режиму, ані його поплічникам, ані пасивним спостерігачам. Документи та світлини розкривають унікальність кожної особистості та трагічну типовість їхніх доль у часи Великого терору.

4
Завідувач відділу освітніх технологій та популяризації українознавства Науково-дослідного інституту українознавства Тетяна Бойко розповіла, що на основі архівних документів, науковці встановили інформацію про майже 200 захоронень освітян, які викладали різні предмети: історію, німецьку мову, природничі науки. Історії їхнього життя різні – від звичайної вчительки, яка не зауважила у підручнику «ворогів народу» і не «зачистила» інформації, чи вчителя, що вилучив з програми компартійну дисципліну до учасників українського визвольного руху доби УНР, яким влада пригадала їхню боротьбу. Трагічні долі репресованих, людей, які не вміли опускати рук, які не боялися мати власну думку, яких потрібно пам’ятати. Це науковець, колишній аспірант М.Грушевського Остап Павлик (київська школа № 139), це директор, який організував сільськогосподарську науково-дослідну ділянку біля школи і цим під час Голодомору 1932-1933 рр. урятував життя багатьох учнів Василь Івчук (школа у с. Дударкові), це директор Першої української гімназії імені Тараса Шевченка, якого разом з багатьма учителями керованої ним школи було засуджено у справі “Спілки визволення України” Володимир Дурдуківський, це член ОУН, який поширював націоналістичну літературу Микола Попович. Репресії засвідчують нездатність влади іншими методами визнати її легітимність, страх перед незламністю українського народу та глибоким прагненням до свободи. Школа ставала місцем зосередження української інтелектуальної еліти, після хвилі репресій, переслідувань, остракізму, ув’язнень і могла набути рівня форпосту національної думки, тому була піддана переслідуванням. Не варто забувати уроків минулого, не варто закривати очі на нові методи знищення всього українського.
Насамкінець дійства братські могили засвітилися від свічок та квітів.

Григорій Жибак, УІС

 

Опубліковано Новини.