“За вашу і нашу свободу…”.
50 років тому, попри тотальний контроль комуністичних тоталітарних режимів, в радянській Україні та інших країнах Соціалістичного табору знаходилися сміливці, які протестували проти придушення Радянським Союзом “Празької весни”: підтримували засуджених учасників протестного руху, організовували студентські страйки та поширювали інформаційні листівки. Багатьом це обернулося крахом кар’єри, звільненням з роботи та ув’язненням.
Про заклики проти окупації Чехословаччини в 1968 році як складову боротьби за свободу в комуністичних країнах Європи розповідає виставка “За вашу і нашу свободу 1968-2018 рр”, яку відкрили 13 вересня на Майдані Незалежності в Києві чеські та українські партнери.
50 років тому Радянський Союз ввів у Чехословаччину близько 200 000 солдатів і 5000 танків. Ті, хто встиг налаштувати радіопрогравачі перед їхнім заглушенням, довідалися, що радянські керівники в Москві, разом із очільниками інших країн Варшавського договору, вирішили насильно припинити процес реформ та суспільних змін, відомий під назвою “Празька весна”. Подробиці тих подій пригадала Перший заступник Голови Сенату Парламенту Чеської Республіки Мілуше Горска.
«Ми радіємо кожній згадці про серпневі події 1968 року. Для нас це був доленосний момент. Ми пересвідчилися, що Радянський Союз готовий роздушити танками будь-який прояв волелюбності. Від нападу військ Варшавського договору постраждали не лише Прага, а й інші чеські міста. Це була вже друга окупація після комуністичного путчу в 1948 році. Це була підступна окупація, яка відбулася вночі. Молоді люди мають знати, наскільки трагічними були наслідки перебування радянських частин у нас в країні і наскільки це спустошило нашу країну. Що сотням тисяч чехів так звана «нормалізація» скалічила життя, а дехто, як Ян Палах, пожертвував ним. І цей режим нормалізації в Чехії був легалізований саме радянськими танками», – зазначила пані Горска.
Багато промовців проводили паралель між подіями в Чехословаччині 1968 року та нинішньою окупацією Росією частини території України.
«Символічно, що виставка відкрилася на Майдані Незалежності, що є сакральним місцем для українців, які виборюють свою свободу. Символічно, що поряд з нами наші друзі-чехи, які 50 років тому на власному досвіді переконалися, що воно таке є, ота «російська весна», коли в тодішню Чехословаччину вдерлися війська. Начебто змінилися часи, начебто пройшли десятиліття, але кагебешні практики залишаються і сьогодні, а їх ціллю є Україна. Чехія це подолала. Давайте пам’ятати нашу спільну історію», – закликала присутніх перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко.
Також учасники акції наголошували на важливості проявів солідарності між народами, які відстоюють свою незалежність і право на власний шлях.
«Ця виставка розповідає не стільки про російську окупацію Чехословаччини, скільки про реакцію на ті події людей у світі та їхню здатність на протест. Вони розуміли, чим цей протест може закінчитися, але не могли миритися зі злом. Це важлива інформація, особливо тепер, коли світ знову стоїть перед викликами загрози свободі. І ця виставка, яка має назву «За вашу і нашу свободу» демонструє, що людська солідарність – це той камінь, об який спіткнувся тоталітарний режим. Чим більше сьогодні у світі буде акцій солідарності з Україною, тим швидше настане кінець російській агресії», – наголосив Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті.
Тільки за перший місяць після введення військ «союзників» до Чехословаччини співробітники КГБ в Україні взяли «на карандаш» 209 – оцінок військових заходів СРСР та інших соціалістичних країн як «окупація», «інтервенція», «жандармські заходи». Насправді таких висловлювань було значно більше, окремо фіксувалися «негативні прояви» серед іноземців, які перебували в Українській РСР. Дізнатися правду про ті часи дало можливість відкриття для загального доступу і вивчення архівів КГБ.
“Для нас надзвичайно важливо, що на основі раніше засекречених архівів КГБ ми можемо показувати світу правду про нашу історію. Правду про злочини комуністичного режиму та про те, як у Москві намагалися фальсифікувати та приховати наше минуле. Ми бачимо, що сьогодні, так само як і 50 років тому, Кремль продовжує застосовувати одні й ті ж методи”, — зауважує Віктор Кононенко, заступник Голови Служби безпеки України.
”З великою радістю хочу відзначити та оцінити сучасну відкритість та готовність українських архівів, особливо архіву СБУ, йти на зустріч. Завдяки цьому ми можемо знайомитися з історіями хоробрості та солідарності, що мали місце під час протестів проти окупації Чехословаччини Радянською армією у 1968 році. Вони повинні бути для нас, і я вірю, що і для людей тут, в Україні, натхненням для намагань, які ніколи не закінчаться, створити більш вільне суспільство.” — зазначив і заступник директора чеського Інституту вивчення тоталітарних режимів Ондржей Матєйка.
Виставка “За вашу і нашу свободу. 1968-2018 рр.” присвячена долям тих людей, хто не стояв осторонь тих подій. Серед українців, які протестували проти окупації Чехословаччини, були Василь Макух, Роман Гринь, Михайло Ліхцов, Зорян Попадюк та багато інших.
«Свобода Чехословаччини була роздушена, але можу з абсолютною впевненістю сказати, що це був вагомий внесок у подальший розвал комуністичного режиму. Хай через двадцять років. Але, якби не було Чехословаччини, якби не було спротиву чехів тоталітарному режиму, можливо і звільнення від комуністичного іга було б значно пізніше», – зазначив один з героїв виставки, безпосередній учасник тих акцій протесту народний депутат України, Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
У відкритті виставки також взяли участь: народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганна Гопко, польський фотограф та режисер, яка сама підтримувала протести проти окупації Чехословаччини Йоанна Кошик-Хеландер, також учасники протестних акцій в Україні та їхні родичі: народний депутат України, Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, український дисидент, правозахисник, громадський діяч Зорян Попадюк, племінник Василя Макуха Юрій Макух, син Володимира Івкова Володимир Івков.
Документи, фотографії та інтерв’ю для виставки автор Адам Граділек збирав разом Петром Блажеком, Штєпаном Черноушекем, Міхаелом Стоіловим, Ярославом Файзуліним, Андрієм Когутом, Віталієм Бакою, Анатолієм Хромовим та іншими працівниками Інституту вивчення тоталітарних режимів у Празі, Галузевого державного архіву Служби безпеки України та Українського інституту національної пам’яті.
Автори виставки: Інститут дослідження тоталітарних режимів (Чехія), Галузевий державний архів СБ України, Український інститут національної пам’яті.
Організатори: Інститут дослідження тоталітарних режимів (Чехія), Чеський Центр, Галузевий державний архів СБ України, Український інститут національної пам’яті, Посольство Чеської Республіки в Україні, Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності.
Понад 300 документів КГБ про “Празьку весну” можна переглянути в Електронному архіві українського визвольного руху в онлайн колекції http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=1287
Нагадаємо, 17 вересня 2018 року о 18.00 в Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії (м. Київ, вул Іллінська, 9) відбудеться прем’єрний показ документального фільму “Vesna68” – про події “Празької весни”.
Прес-служба Українського інституту
національної пам’яті
