11 січня, у смт Красне Буського району відзначили 105-у річницю від дня народження генерал-хорунжого, головнокомандувача УПА Василя Кука.
Розпочалися урочистості молитвою та покладанням квітів до могили головнокомандувача, а також Меморіалу бійцям за волю Украни, Небесної Сотні та воїнів АТО.
У заходах взяв участь і голова Львівської ОДА Олег Синютка.
«Ті хлопці, які у 40-50-их роках захищали Україну, а серед них і Василь Кук, знали, що їм доведеться покласти життя за волю. Вони свою справу зробили – тепер діло за нами. Українці – сильна могутня нація, яка під проводом таких патріотів, як Василь Кук, здатна побороти усіх своїх ворогів», – зазначив Олег Синютка.
Опісля учасники заходу відвідали експозицію у краєзнавчому музеї смт. Красне.
Довідка:
Народився Василь Кук 11 січня 1913 року в селі Красне Буського району Львівської області.
Вci діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів, яка боролася із утисками прав українців з боку польської влади. Двох братів Василя — Іларія та Ілька — стратили поляки. За радянської влади вci члени родини були засуджені до тюремного ув’язнення, все майно батьків було конфісковано.
За революційну діяльність його неодноразово арештовувала польська поліція. У 1934 р. був засуджений польським судом на 2 роки тюрми. У 1936 р. вийшов на волю й очолив Золочівський повітовий провід ОУН.
З початком війни Кук очолював штаб похідних груп ОУН у східних областях України, а також провідну похідну групу, яка прибула 30 червня до Львова й організувала Народні Збори, на яких було проголошено Акт відновлення Української Держави.
З 1947 року Кук був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах, а після загибелі генерала 5 березня 1950 р. Василя Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради.
1954 року був заарештований і відсидів у радянських в’язницях і таборах, не дочекавшися суду, 6 років. КГБ сподівався, що використовуючи Кука, вдасться виманити в СРСР Бандеру, але цю агентурну гру Василь Кук їм зіпсував.
Після звільнення Василь Кук проживав у Києві, займався науковою роботою в Центральному державному історичному архіві та Інституті історії Академії наук Української РСР. Після розпаду СРСР видав чимало книг та написав безліч статей про історію та діяльність ОУН-УПА.
Був членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, головою Наукового відділу Братства ОУН-УПА.
Серце Василя Степановича перестало битися вранці 9 вересня 2007 р. За заповітом останнього Головного Командира УПА було поховано в рідному селі Красне. А через три роки, 12 вересня на батьківщині останнього головнокомандувача УПА був урочисто відкритий пам’ятник Василю Куку.
