Уже вдруге Музей Голодомору вирушив у масштабну експедицію Україною, щоб записати свідчення тих, хто пережив страшні 1932–1933 роки.
Очевидців Голодомору (а їм зараз щонайменше 90 років) залишилося дуже мало, і саме тому їхні спогади такі цінні.
За 18 днів наша команда проїхала майже 5000 кілометрів, відвідала 64 населені пункти, де записала 87 історій з очевидцями Голодомору. Ми побували і в містах-мільйонниках, і в районних центрах, і в маленьких селах, де зараз залишилося всього кілька мешканців, у Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській, Харківській, Вінницькій та Хмельницькій областях.
Найстарший свідок Голодомору, з яким нам вдалося поспілкуватися, – Ганна Тодосівна Губіцька з міста Деражня Хмельницької області, якій цьогоріч у грудні виповниться 102 роки.
В експедиціях ми також записуємо інтерв’ю з місцевими краєзнавцями і збираємо експонати для другої черги нашого музею.
“Експедиція, яка загалом охопить 10 областей України, має велике значення для збереження пам’яті про геноцид українців. Саме зараз ми маємо останню можливість доповнити джерельну базу для вивчення Голодомору історіями свідків з перших уст. Також експедиційна команда фіксує місця масового поховання жертв геноциду. На цих місцях будували заводи, стадіони, інколи вони перетворювалися на пустирі, адже комуністичний тоталітарний режим десятиліттями намагався приховати правду. Фіксування таких місць важливе для відновлення історичної справедливості. Музей робить усе можливе для поширення правди про геноцид українців і масові штучні голоди 1921–1923 рр., 1946–1947 рр.,” – говорить Юлія Коцур, заступниця директорки Музею Голодомору.
Далі команда планує відвідати Донецьку, Луганську, Миколаївську та Херсонську області.
Проєкт «Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки» втілюється за підтримки Українського культурного фонду.
