Вилучення декларацій з публічної частини Реєстру не передбачено Законом «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Проте на норми саме цього Закону НАЗК посилається в обгрунтуванні нещодавнього рішення про вилучення декларацій низки прокурорів з публічної частини Реєстру.
«Це не тільки ставить під сумнів законність вилучення декларацій прокурорів з Реєстру, але й створює реальну небезпеку зникнення в подальшому ще тисяч декларацій», — коментує Олександра Дрік, Голова Ради ГО «Громадський люстраційний комітет».
Справа в тому, що зазначений закон розповсюджується на працівників суду і правоохоронних органів. При цьому до правоохоронних закон відносить: органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Окрім того, Закон розповсюджує свою дію на співробітників кадрового складу розвідувальних органів України, працівників Антимонопольного комітету України та уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
«Подібне рішення НАЗК дає пожливість працівникам зазначених органів теж вимагати вилучення їхніх декларацій з реєстру. Це рішення має бути терміново скасоване. Інакше дуже скоро з подібними проханнями до НАЗК звернуться й інші органи, і якщо НАЗК всі їх задоволнить, що залишиться в реєстрі — декларації громадських активістів?» — зазначає Олександра Дрік.
Згідно із офіційним повідомленням на сайті НАЗК від 14 квітня, на початку квітня декларації низки посадових осіб військової прокуратури були вилучені на підставі відповідного рішення про застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки цих працівників та їх близьких родичів, а саме — постанову заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора Матіоса А. В. При цьому постанова розглядалась на засіданнях НАЗК «у закритому режимі», що свідчить про засекреченість документу. За наявною інформацією за таке рішення проголосували всі четверо членів НАЗК, проте відповідне Рішення досі не опубліковане на сайті Агенства. Згадка про нього міститься лише в протоколі чергового засідання НАЗК №23 від 6 квітня 2017 року із формулюванням «питання щодо виконання постанови про застосування заходів безпеки».
При цьому повідомлення на сайті НАЗК посилається на статті 10, 13, 14 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Проте вказані норми Закону не дозволяють вилучати декларації з публічного доступу.
По-перше, завданням Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є забезпечення системи особливих заходів державного захисту працівників суду і правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою діяльністю цих працівників. Тобто це захист певних осіб від конкретних небезпек – перешкоджань виконанню завдань, посягань на життя та здоров’я. Яку загрозу для життя чи здоров’я несе можливість публічно ознайомитися із декларацією підлеглих військового прокурора Матіоса – невідомо.
По-друге, згідно Закону до спеціальних заходів забезпечення безпеки, окрім фізичного захисту, відноситься, зокрема, забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту (п. «е» ч. 1 ст. 5 Закону). Це єдиний пункт Закону, який можна «притягнути за вуха» до цієї ситуації. Порядок забезпечення конфіденційності даних про осіб, взятих під захист, регламентується в ст. 10 Закону. Відповідно до цієї статті, може бути накладено тимчасову або постійну заборону на видачу відомостей про місце проживання осіб, взятих під захист, та інших відомостей про них адресними бюро, паспортними службами, підрозділами державтоінспекції, довідковими службами АТС та іншими офіційними інформаційно-довідковими службами. Жодний закон не відносить НАЗК до офіційної інформаційно-довідкової служби.
По-третє, в Законі немає жодного слова про те, що в якості захисту працівників правоохоронних та судових органів можуть бути засекречені їх декларації. Можливість засекречення даних в електронних деклараціях передбачена спеціальним Законом «Про запобігання корупції» – в ст. 52-1. І лише для кадрового складу розвідувальних органів України та/або осіб, які займають посади, перебування на яких становить державну таємницю. Військові прокурори не належать до цих осіб.
По-четверте, нічого не гарантує лише «тимчасовий характер» таких заходів НАЗК, більше того НАЗК зазначає, що військова прокуратура не є виключенням, тобто перелік посадових осіб, на яких буде розповсюджуватися декларативна таємність, може суттєво збільшитися.
Нагадаємо, 14 квітня сайт Bihus.info оприлюднив інформацію аналітиків проекту «Декларації» про зникнення із Реєстру сайту Національного агентства із запобігання корупції (НАЗК) понад 200 декларацій працівників ГПУ та військових прокуратур. Згідно із повідомленням, декларації зникли під час тижневого «проведення технічних робіт». Лише після публічного розголосу НАЗК опублікувало новину про те, що декларації низки посадових осіб військової прокуратури були вилучені з Реєстру е-декларацій на підставі відповідного рішення про застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки.
