Ярослав Середницький
(За матеріалами книжки Ярослава Середницького. Павло Шандрук. Перша світова і три Російсько-Українські війни. – Тернопіль: Мандрівець, 2015. – 224 с.)
Від травня 1920 року Армія УНР під командуванням генерала Михайла Омеляновича-Павленка, оперативно підпорядкована 6-ій польській армії генерала Вацлава Івашкєвіча, успішно відбивала атаки більшовиків на Південно-східному фронті на Поділлі. Польські історики високо оцінили бойові якості українських частин, що вперто утримували позиції на західному березі ріки Збруч у районі Гусятина. Переможну кавалерійську битву біля містечка Сидорова описали тодішній підполковник Павло Шандрук та інші старшини Армії УНР.
Зліва-направо. Сотник Олександр Шандрук-Шандрушкевич (молодший брат), підполков- ник Павло Шандрук, полковник Олександр Шаповал серед старшин 7-ої стрілецької бригади 3-ої Залізної дивізії Армії УНР. 20 травня 1920 р.
Кілька днів перед битвою 7-ма стрілецька бригада П. Шандрука і вся 3-тя Залізна стрілецька дивізія полковника Олександра Удовиченка з великими труднощами відбивали наступ великих кавалерійських частин більшовиків, що неодноразово форсували Збруч. 24 липня командування Армії УНР посилило їх останнім резервом – Окремою кінною дивізією (1200 шабель) генерала Івана Омеляновича-Павленка. Вранці 25 липня Окрема кінна дивізія (1200 шабель) підходила зі сходу до села Кривеньке на допомогу українській піхоті.
Командувач Окремої кінної дивізії генерал Іван Омелянович-Павленко. 1920-ті роки.
Генерал І. Омелянович-Павленко їхав зі своїм почтом у голові колони. При атаці великого більшовицького кінного відділу він передав команду полковнику Олексієві Алмазову. Далі він і його охорона рушили галопом назустріч більшовикам. При зіткненні генерал рубав червоних направо і наліво, в чому був великий майстер. Не відставав від нього ординарець підхорунжий Сулейман. Загалом більшовики кинули в бій кавалерійську бригаду й кілька менших частин (до 1500 шабель).
Частина більшовицької кавалерії в Україні. 1919-1920 р.
Полковник О. Алмазов негайно послав на допомогу своєму командувачу Чорний полк під командою полковника Петра Дяченка, який вдарив у центр бойового порядку більшовицької кінноти. Праве крило атакував 3-ій полк донських козаків Михайла Фролова з 3-ої Залізної дивізії, ліве крило – Чигиринський і Лубенський кінні полки Окремої кінної дивізії. Червона кавалерія, вкриваючи поле бою вбитими і пораненими, панічно втікала до Сидорова. Але генерал І. Омелянович-Павленко на чолі кінного куреня імені Івана Сірка випередив утікачів, обійшовши їх з тилу.
Полковник Петро Дяченко – майор Війська Польського. 1935 р.
У кінній битві під Сидоровим за участі 2500 шабель з обох сторін червону кавалерію повністю розбили. Командира більшовицької бригади вбили в бою, комісар застрелився, в полон попало кілька сотень кіннотників. Українці захопили 34 кулемети, 3 гармати, обози, в тому числі 11 возів медикаментів, багато коней. Окрема кінна дивізія генерала І. Омеляновича-Павленка розбила й відкинула за Збруч ударну групу більшовиків. Лише 16 серпня 1920 року Армія УНР була змушена відійти за лінію Дністра через відступ польських частин на її лівому фланзі.
