Переселенці із Західної України на Херсонщині під прицілом МГБ

Юрій Щур

У різних аналітичних та доповідних документах МГБ кінця 1940-х – 1950-х років постійно аналізувалися агентурні розробки переселенців із Західної України, які підозрювалися у належності до націоналістичного підпілля. Восени 1950-го року серед таких був також Мар’ян Білоган, уродженець Стрийщини. На нього було заведено справу попередньої агентурної розробки через те, що «серед свого оточення висловлює націоналістичні настрої». Перевіркою біографії Білогана було встановлено, що його брат Іван був у оунівській боївці й у квітні 1950 року засуджений до розстрілу, а сестра Марія також належала до ОУН і у 1946-1947 роках перебувала на нелегальному становищі. Мати його у 1946 році за націоналістичну діяльність була вислана до Омської області. За рахунок перлюстраційного контролю за його кореспонденцією, співробітники МГБ дізналися, що Білоган листується з членами ОУН Стрийського району. У листах закликав вести активну боротьбу за створення самостійної України. Відповідно, розробка Білогана велася саме у напрямку його зв’язків у осередками ОУН на Стрийщині.

На жителя Великоолександрівського району, уродженця Рівненщини Олександра Лукомського справу-формуляр завели ще співробітники МГБ Володимирецького району й після виїзду його до Херсонської області передали місцевим спецам. З матеріалів справи випливало, що Лукомський ще з 1943 року був у збройному підпіллі, допоки у 1944-го не був мобілізований до Красної армії. Перебуваючи там, продовжував підтримувати зв’язки із відомими йому членами ОУН, а після демобілізації 1947 року надавав власне приміщення у селі в якості конспіративної квартири. Співробітники МГБ Херсонської області не виключали того, що Лукомський прихав з Рівненщини із спеціальним завданням від ОУН. Відповідно, саме в цьому напрямку й проводилася розробка.

На жителя села Миколаївка Високопольського району Петра Гураля також було отримано справу-формуляр з місця попереднього проживання з Івано-Франківської області. З матеріалів справи виходило, що він з 1948 року підтримував зв’язки із станичним Петром Трицем – «Усом» (загинув у грудні 1949 року). Після загибелі станичного, Гураль вийшов з повинною, а потім виїхав до Херсонської області. У Високопольському районі він був заарештований за колишню діяльність в ОУН і на допитах підтвердив та доповнив відому МГБ інформацію. Крім того, розробка Гураля велася через внутрішньокамерну агентуру. Під час слідства співробітникам МГБ вдалося встановити, що Гураль приїхав до Херсонської області за дорученням провідника ОУН «Остапа» й мав завдання проводити націоналістичну агітацію, а також виявляти переселенців, які співпрацюють з совєтськими спецслужбами.

У Високопольському районі розроблялися ще два уродженці Івано-Франківщини. Іван Ткачешак, за даними агентури, займався антисовєтською націоналістичною агітацією серед жителів села. По справі працювали агенти «Журавльов», «Грищенко» та «Іванов», які регулярно доповідали про його антиколгоспні висловлювання, критику керівників Совєтського Союзу та заклики до боротьби за незалежність України. Судячи із донесень агентів, Ткачешак підтримував діяльність ОУН, керованої Андрієм Мельником.

Михайло Мартинщук до осені 1945 року перебував у відділі УПА «Хмари» під псевдо «Сміхованець». Вийшов з повинною, але зв’язків з підпіллям не припинив. За підготовку замаху на керівника місцевої заготівельної контори у 1947 році був заарештований і рік протриманий у в’язниці Коломиї. У 1948 році за нез’ясованих обставин був звільнений і наступного року переїхав до Херсонської області. Станом на осінь 1950 року, у МГБ не було даних про проведення Мартинщуком антисовєтської діяльності. Тим не менш, його «вели» агенти «Федор» та «Андрєєв». Перевірялися різні обставини життя Мартинщука на Західній Україні, подробиці перебування в УПА, зв’язки на Херсонщині тощо. Особливо ж цікавило співробітників МГБ за яких обставин він був звільнений з в’язниці у 1948 році.

Опубліковано Національна пам'ять.