Перемога Омеляновича-Павленка над більшовицькою кавалерією

Ярослав Середницький

Блискуча перемога української шаблі в битві з більшовицькою кавалерією під Сидоровим на Поділлі. Польсько-російська війна 1920 року.

Від травня 1920 року Армія Української Народної Республіки під командуванням генерал Михайла Омеляновича-Павленка воювала з більшовиками на Південно-східному фронті в оперативному підпорядкуванні 6-ій польській армії генерала Вацлава Івашкєвіча. Польські історики високо оцінили бойові якості Армії УНР, що вперто утримувала від 17 липня 1920 року позиції на західному березі ріки Збруч в районі міста Гусятина на Поділлі. Учасник тих боїв підполковник Павло Шандрук описав їх у часописі «Табор», виданому в Польщі в 1923 році. Він та інші старшини Армії УНР акцентували увагу на великій поразці більшовиків у кавалерійській битві під містечком Сидоровим, що відбулася 25 липня 1920 року.

 caval1Сотник Олександер Шандрук-Шандрушкевич (молодший брат), підполковник Павло Шандрук (посередині) і полковник Олександер Шаповал на світлині старшин 7-ї стрілецької бригади Армії УНР. 20 травня 1920 р.

Кілька днів перед битвою 7-ма стрілецька бригада підполковника П. Шандрука і вся 3-тя Залізна стрілецька дивізія полковника О. Удовиченка з великими труднощами відбивали атаки великих частин більшовицької кавалерії, що не однократно форсували Збруч. 24 липня командування Армії УНР кинуло в бій останній резерв – Окрему кінну дивізію генерала Івана Омеляновича-Павленка. Вранці 25 липня 1200 шабель кінної дивізії рушила на допомогу українській піхоті, яку атакувала кавалерійська бригада та інші менші підрозділи (1500 шабель). Місцевість під Сидоровим була дуже придатною для великої кавалерійської битви.

cavalbolshПідрозділ більшовицької кавалерії на Україні. 1919-1920 роки.

pavlenkoКомандувач Окремої кінної дивізії Армії УНР генерал Іван Омелянович Павленко

Генерал І. Омелянович-Павленко їхав зі своєю охороною на чолі дивізії й відреагував, як досвідчений кавалерист, на атаку більшого відділу більшовицької кавалерії. Доручив командування полковнику Олексію Алмазову, витягнув шаблю і вдарив острогами коня. За ним блиснули шаблі охорони. При зіткненні генерал рубав червоних направо і наліво, в чому був великим майстром, як і його ординарець підхорунжий Сулейман.

Полковник О. Алмазов послав на допомогу генералові полк Чорних Запорожців полковника Петра Дяченка. Чорний полк атакував у лоб більшовицьку бригаду. Праве крило більшовиків атакував 3-ій полк донських козаків полковника Міхаіла Фролова з 3-ї Залізної дивізії, ліве – Чигиринський і лубенський кавалерійські полки. Червоні кавалеристи, застеляючи поле вбитими і пораненими, в паніці втікали до Сидорова.

starshСтаршини полку Чорних Запорожців. 1920 р.

diachenkoКомандувач полку Петро Дяченко,як майор війська Польського. 1935 р.

Генерал І. Омелянович-Павленко на чолі кінного куреня імені кошового Івана Сірка обійшов Сидорів і атакував більшовиків із тилу. До 11 години всі більшовицькі кавалерійські частини були розбиті. Разом у битві взяло участь 2500 шабель. Командира бригади вбили, комісар застрелився в колі українських козаків. У полон взяли кілька сотень кавалеристів. Як трофеї захопили 34 кулемети, 3 гармати, обози, коні, 11 возів з медикаментами. В той час, як польські війська відступали по всьому фронту, Окрема кінна дивізія генерала І. Омеляновича-Павленка відкинула рештки ударної групи більшовиків за Збруч. Тільки 16 серпня Армія УНР, виходячи з оперативної ситуації, відступила за ріку Дністер.

Опубліковано Національна пам'ять.