Останнє бравіссімо

1445489

Після тривалої тяжкої хвороби помер відомий львівський гуморист, громадський активіст, режисер, заслужений діяч мистецтв України Остап Федоришин. Свого часу О.Федоришин закінчив факультет журналістики Львівського Університету імені Івана Франка. У 5-му скликанні Федоришин був депутатом Львівської обласної ради від Конгресу Українських Націоналістів, членом якого він був.

Йому виповнився нещодавно 71 рік, тому можна сказати ,що міг би ще жити. А для Федоришина жити означало творити. Він був засновником і директором дуже популярного естрадного театру «Не журись!». Був умілим артистом, режисером, продюсером. Саме наприкінці 80-х років з цим творчим колективом, який активно гастролював, в тому числі за океаном, були пов’язані перші паростки українського альтернативного естрадного мистецтва сучасності, духовного та національного відродження. Аншлагові вистави про українських Січових Стрільців, про Тараса Шевченка. А яке суцвіття виконавців тоді зібралося у цьому театрі: Віктор Морозов, Тарас Чубай, Василь Жданкін, Кость Москалець, Олег Лихач, Богдан Стельмах, Юрій Винничук, Богдан Рибка та інші. Власне «Не журись!»- це був не просто театр в його традиційному репертуарному варіанті. Це було естрадне ревю, в якому кожен з учасників репрезентував себе і своє мистецтво, а разом- це були вміло режисовані інсценізації. Такий собі театр естрадних мініатюр: гуморески, анекдоти, сатира,пісні, поезія ,проза. Саме зі сцени театру « Не журись!» тоді вперше звучали авторські твори, інсценізації, які підпорядковувалися загальній темі. Теми обиралися гострі та актуальні. Як правило, це була дотепна критика на тодішній суспільний лад з галицьким колоритом, характерною мовою.

Остап Федоришин був душею львівського товариства,його камертоном.

Він був активним продюсером. Зокрема, за його активної участі та підтримки відбувалося турне відомого українського шансоньє з-за океану Ерка( Северина Палидовича). Він багато допомагав талановитим молодим виконавцям, А також просто людям- простим українцям, захищав їх від сваволі чиновників,лобіював їх інтереси.

Остап Федоришин був справжнім патріотом, громадянином ,сім’янином,- прекрасною чуйною людиною.

В останній день минулого року численна львівська громада: друзі,приятелі, митці, однопартійці, депутати – влаштували справжню овацію артистові, проводжаючи його в останню дорогу. Вічна йому пам’ять!

P.S.

Памяті Остапа

У нього нині останній вже етап:

Фінальна сцена, уривок епілогу.

До нас не прийде ніколи вже Остап

Й не вернеться до рідного порога.

…Але він тут. Залишиться в рядах

Між нами у легендах й анекдотах

Веселих, що буквально «зносять дах».

І стане класикою кожен його дотеп.

Як режисер, як сім’янин, як патріот.

(А може в якійсь іншій іпостасі)

Його,звичайно ,пам’ятатиме, народ,

І особливо в ролі Пані Стасі…

У вічні небеса Остап іде.

А нам лишив порожнє закулісся.

Тепер себе у молитвах знайде,

А друзям заповівши: « НЕ ЖУРІТЬСЯ!»

Ігор Данилиха

Опубліковано Національна пам'ять.