У київській книгарні «Є» презентували науково-популярну монографію «Від Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР». Автор – історик, працівник УІНП Павло Подобєд. В десятках архівних установ, а передусім у відкритих фондах галузевого архіву СБУ, він зібрав 158 біографій учасників національно-визвольних змагань. І то лише з одного повіту Чернігівської губернії УНР – Конотопського.
Ретельно зібрана інформація дає змогу по-новому подивитися на феномен Армії УНР та Війська Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського – у долях вояків цих формацій з Конотопського повіту як у кришталику відображена соціальна та національна база модерної української державності. І, що важливо, у регіоні, критично близькому до меж сучасної країни-агресора – Російської Федерації.
Автор наполягає: повний список вояків Армії УНР, Війська Гетьмана Скоропадського та повстанських загонів із одного лише Конотопського повіту сягнув би тисячі осіб. Але всіх відшукати важко, а подекуди й неможливо. Потрібні нові фронтальні дослідження архівів, періодичних видань. Даватимуть результати навіть опитування нащадків Армії УНР, хоч більшість із них досі не відає – ким же були їхні дідусі й батьки в українському війську? Куди поділися після арештів?
Таким сюрпризом стала книжка Павла Подобєда для родини хорунжого Армії УНР Василя Луцика. Син героя – Віталій Васильович Луцик, мешканець села Голінка Бахмацького району – так і помер, не дізнавшись куди подівся батько, якого арештували хлопці з НКВД СССР 1940 року. Про службу в Армії УНР та офіцерське звання діда Василя не здогадувалася і його онучка, яка тепер живе у Котельві Полтавської області. У книжці «Від Конотопа до Аризони» вона зможе побачити фотографію діда, дізнатися про його бойовий шлях.
Загалом, близько 40 населених пунктів сучасного Бахмацького, Конотопського і Талалаївського районів Чернігівщини та Сумщини вперше отримали достовірні списки односельців – героїв національно-визвольних змагань. Це стимул для докорінної зміни гуманітарної політики цілих громад на півночі України – не лише на підставі Закону про декомунізацію, але й удокладнених даних про воїнів Армії УНР та Армії Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Тоді як саме по селах далі вшановують кого завгодно, але тільки не їх.
Згодом Україна має отримати повний каталог з іменами ветеранів Армії УНР. На сьогодні точно відомо про 35 тисяч громадян, які проходили службу в української війську з 1917-го по 1922 рік, а загальна цифра сягає 200 тисяч. У всіх – конкретне місце народження, унікальний бойовий шлях, далекі чи близькі рідні по всій Україні. Вони – наша свята правда проти комуністичних брехень, далі поширюваних Москвою в час нової війни на Сході України.
Ростислав Мартинюк
